Попий води і заспокойся...

Liv

Попий води і заспокойся, Не видавай зайвих емоцій. Ти забагато злишся. Ні, це вже підозрілий спокій. Ти так наодинці й залишишся, Пожервуй трохи цей свій простір. Попий води і заспокойся, Не починай з нічого спір. Поводься так, як інші хочуть, А не згідно до своїх потреб. Які там в тебе потреби бути можуть, Не вигадуй, усе пройде. Скромніше! Стриманіша будь, Ця вся стервозність — не твоє. Поводься так як інші хочуть, Невже так важко все робити добре? Попий води і заспокойся, Ти останнім часом дивна. Відрізала, чогось, довге волосся, І, взагалі, якась ти депресивна. Будь веселіша, скільки всього довкола, Ну чого ти завжди така пасивна? Попий води і заспокойся, Ти така не єдина.

2023-11-29 20:42:04

4

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Liv

@Микола Мотрюк Еге, і намагається всім догодити, бо цей натовп не приймає її такою, яка вона є...

Відповісти

2023-11-29 21:39:19

1

Микола Мотрюк

@Liv Людям важко догодити... головне - жити в гармонії з собою...

Відповісти

2023-11-29 21:41:32

1

Liv

@Микола Мотрюк так, Ваша правда.

Відповісти

2023-11-29 21:45:46

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11243

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

2341