Попий води і заспокойся...

Liv

Попий води і заспокойся, Не видавай зайвих емоцій. Ти забагато злишся. Ні, це вже підозрілий спокій. Ти так наодинці й залишишся, Пожервуй трохи цей свій простір. Попий води і заспокойся, Не починай з нічого спір. Поводься так, як інші хочуть, А не згідно до своїх потреб. Які там в тебе потреби бути можуть, Не вигадуй, усе пройде. Скромніше! Стриманіша будь, Ця вся стервозність — не твоє. Поводься так як інші хочуть, Невже так важко все робити добре? Попий води і заспокойся, Ти останнім часом дивна. Відрізала, чогось, довге волосся, І, взагалі, якась ти депресивна. Будь веселіша, скільки всього довкола, Ну чого ти завжди така пасивна? Попий води і заспокойся, Ти така не єдина.

2023-11-29 20:42:04

4

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Liv

@Микола Мотрюк Еге, і намагається всім догодити, бо цей натовп не приймає її такою, яка вона є...

Відповісти

2023-11-29 21:39:19

1

Микола Мотрюк

@Liv Людям важко догодити... головне - жити в гармонії з собою...

Відповісти

2023-11-29 21:41:32

1

Liv

@Микола Мотрюк так, Ваша правда.

Відповісти

2023-11-29 21:45:46

1

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

83

2

3656

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11208