Як же все це вже буденно.
            
            Як же все це вже буденно, 
Як це звично і нікому не цікаво. 
Та хіба живемо ми все це щоденно, 
Лиш для того, аби хтось дивився? 
Ти скажи мені, може я помиляюсь
І кажу не істину лукаво. 
Я ж щодень у твої очі задивляюсь, 
Сумні й нещасні, що, я помилився? 
Як же все це вже буденно, 
Хіба хтось ще обирає почуття? 
Вже прожито і написано натхненно, 
Все, що знаємо ми про життя. 
Ну скажи, хіба я помиляюсь, 
Я хоч раз брехав тобі, Життя? 
Я ж у твої очі заглядаюсь, 
Марю, аби Ти — тільки Моя. 
Як же все це вже буденно, 
Що й не віриш у мої слова. 
Скільки раз тобі отак нечесно, 
Інші в почуттях клялись? 
Ну скажи, невже я помиляюсь? 
Ти ж не віриш, ти ж є ділова. 
Я ж у твої очі задивляюсь, 
Мрію я про Нас колись.
            2024-01-18 08:14:25
            
            
                                                    3
                
                
                
        0