Як же все це вже буденно.
Як же все це вже буденно,
Як це звично і нікому не цікаво.
Та хіба живемо ми все це щоденно,
Лиш для того, аби хтось дивився?
Ти скажи мені, може я помиляюсь
І кажу не істину лукаво.
Я ж щодень у твої очі задивляюсь,
Сумні й нещасні, що, я помилився?
Як же все це вже буденно,
Хіба хтось ще обирає почуття?
Вже прожито і написано натхненно,
Все, що знаємо ми про життя.
Ну скажи, хіба я помиляюсь,
Я хоч раз брехав тобі, Життя?
Я ж у твої очі заглядаюсь,
Марю, аби Ти — тільки Моя.
Як же все це вже буденно,
Що й не віриш у мої слова.
Скільки раз тобі отак нечесно,
Інші в почуттях клялись?
Ну скажи, невже я помиляюсь?
Ти ж не віриш, ти ж є ділова.
Я ж у твої очі задивляюсь,
Мрію я про Нас колись.
2024-01-18 08:14:25
3
0