Як же все це вже буденно.

Liv

Як же все це вже буденно, Як це звично і нікому не цікаво. Та хіба живемо ми все це щоденно, Лиш для того, аби хтось дивився? Ти скажи мені, може я помиляюсь І кажу не істину лукаво. Я ж щодень у твої очі задивляюсь, Сумні й нещасні, що, я помилився? Як же все це вже буденно, Хіба хтось ще обирає почуття? Вже прожито і написано натхненно, Все, що знаємо ми про життя. Ну скажи, хіба я помиляюсь, Я хоч раз брехав тобі, Життя? Я ж у твої очі заглядаюсь, Марю, аби Ти — тільки Моя. Як же все це вже буденно, Що й не віриш у мої слова. Скільки раз тобі отак нечесно, Інші в почуттях клялись? Ну скажи, невже я помиляюсь? Ти ж не віриш, ти ж є ділова. Я ж у твої очі задивляюсь, Мрію я про Нас колись.

2024-01-18 08:14:25

Інші вірші поета

Ідеалізовані крихти... Я затамую біля тебе подих... Ідеал краси Швидкоплинність

Інші поети

Anna Sparrows

@birdwithword

Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)

@sandrine_ukrainian

Ethanio Oberon

@ethanio_oberon

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16628

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

3640