лемніската бернуллі (ні)
Last_samurai
безіменний герой неминучої п'єси не вміє жалітись на втому-антракт. бажає змінити незручності слова на більш зрозумілу мову: комедії. імпровізації. обладунків? так? спішить врятувати незатишно-пряну принцесу під ризик примарної думки. корунди тюльпанів хизуються на щиті. щасливий знак? звичайно, якщо це ти. ☻
2021-06-26 07:00:35
11
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Самоскид!
лол
Відповісти
2021-06-26 14:32:15
Подобається
Олег Шаула
@Самоскид! ржака обоссака
Відповісти
2021-06-26 16:09:23
1
Last_samurai
@Самоскид! лмао
Відповісти
2021-06-28 08:45:55
1
Інші вірші поета
Не кажи (ні)/кс3 Майжеквіти/кс3 те, що стане нами як гаряче
Інші поети
Hell_ga
@Hell_ga
شه
@Theoo
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3865
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11499