як уникнути надкосмічної катастрофи/кс3

Last_samurai

Коли (неймовірно) на відстані паралаксу у сотні парсеків (найближчим хоч стати зміг) ти будеш, ввімкни наддзвінкий кришталевий сміх, відлунням врочистим щоб він поміж тиші слався. На звук той в тунелі порину тебе шукати, спаплюжена пристрастю до кротовин життя. Напевне, незвиклим до пафосу та звитяг незручно терпіти цинічного злого ката - сумління, яке щонайкраще було б запхати до геть незалатаних чорних уявних дір. Можливо, скоріше наважилась би тоді свідомий баласт зорельоту - моєї хати у космос відкритий відправити незворотно. Сміливо дивитись у Місяця вічі та твій Марс цілувати в червоні вогкі вуста надспраглим сухим, від бажання змарнілим ротом. Коли вже підкориш настирні протуберанці, що тіло бажають віддати сузір'ю Пса, приходь на світанні крізь терни, будь ласка, сам катарсисом сну, у якому прокинусь вранці посеред дерев, що розквітнуть метеоритно. Посеред яскравої ковдри з барвистих трав я мовчки скажу, щоб з собою мене забрав, допоки цей Всесвіт наважиться майоріти. Зухвале цунамі - безкрайній космічний простір Захопить легені зненацька у біль-колапс. Не вирвешся раптом з квазарів огидних лап, Натисни на кнопку зелену, хоч це не просто. Коли живі трупи (мов зомбі) повз тебе кволо штовхатимуть мертвими душами до труни, як втомишся з самодеструкції - подзвони. Не бійся. Мій номер - твоє рятувальне коло.

2021-05-10 21:23:44

11

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Настасья Агапова

Это теперь мое любимое))

Відповісти

2021-05-10 21:24:49

1

Лео Лея

Чи є щось на світі, що ти міг би не описати? Напевно, немає такого. Якщо катастрофа вже вийшла в безмежний Всесвіт, то слова тут зайві. Читаю і просто насолоджуюсь віршем👍

Відповісти

2021-05-11 07:50:30

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12091

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5504