як уникнути надкосмічної катастрофи/кс3
Коли (неймовірно) на відстані паралаксу
у сотні парсеків (найближчим хоч стати зміг)
ти будеш, ввімкни наддзвінкий кришталевий сміх,
відлунням врочистим щоб він поміж тиші слався.
На звук той в тунелі порину тебе шукати,
спаплюжена пристрастю до кротовин життя.
Напевне, незвиклим до пафосу та звитяг
незручно терпіти цинічного злого ката -
сумління, яке щонайкраще було б запхати
до геть незалатаних чорних уявних дір.
Можливо, скоріше наважилась би тоді
свідомий баласт зорельоту - моєї хати
у космос відкритий відправити незворотно.
Сміливо дивитись у Місяця вічі та
твій Марс цілувати в червоні вогкі вуста
надспраглим сухим, від бажання змарнілим ротом.
Коли вже підкориш настирні протуберанці,
що тіло бажають віддати сузір'ю Пса,
приходь на світанні крізь терни, будь ласка, сам
катарсисом сну, у якому прокинусь вранці
посеред дерев, що розквітнуть метеоритно.
Посеред яскравої ковдри з барвистих трав
я мовчки скажу, щоб з собою мене забрав,
допоки цей Всесвіт наважиться майоріти.
Зухвале цунамі - безкрайній космічний простір
Захопить легені зненацька у біль-колапс.
Не вирвешся раптом з квазарів огидних лап,
Натисни на кнопку зелену, хоч це не просто.
Коли живі трупи (мов зомбі) повз тебе кволо
штовхатимуть мертвими душами до труни,
як втомишся з самодеструкції - подзвони.
Не бійся. Мій номер - твоє рятувальне коло.
2021-05-10 21:23:44
11
2