діалог?
не свята я, по-перше, знай
(а на грудях у неї хрест),
із найгіршого в світі - най,
замість серця стучить протез.
замість совісті - почуття, замість болю - яскравий сміх.
(воскрешає моє життя, та сказати цього не зміг).
не чарівна і не легка,
у очах - не корунди, лід.
серед праведних божих кар
обирати мене не слід.
я дивлюся на неї та за плечима сопе харон
(ці холодні німі вуста прирекли мене на полон).
не весела і не сумна,
нетверезо сприймаю світ.
можу всіх посилати "на",
бо важливе ніяк не "від".
йду нізвідки в нікуди, це мов прокляття, непевний хист
(я карбую її лице свіжим шрамом примарних рис).
небезпечна, по-друге, бо
не фільтрую свої слова,
і нестримна моя любов
більше вбивча, а не жива.
всі пророчі різкі рядки божевільно потворять зміст
(розумію, що ще ні з ким не бажав так злетіти вниз).
не тримаю, будь ласка, йди,
не сприймай моїх фраз взнаки. (видихаю мов сірий дим,
ніжний дотик її руки).
і по-третє: мене несе, хочеш в аркхем хіба що, чи...
- ти для мене, по-перше, все. а по-друге, мовчи. мовчи.
2021-10-08 13:19:35
8
1