Past
Quand j'étais enfant, j'écrivais des poèmes. Des poèmes, semblables à milles autres poèmes. Pourtant, moi seul les voyaient comme ils étaient réellement. Je voyais la légèrement ondulation de la feuille, là où de douces gouttes s'étaient échappées de mes yeux, J'entendais le cris de douleur que ces phrases reflétaient. Je sentais le désespoir à travers mes mots hargneux. Je me souvenais de ces pensées, qui n'arrivait même pas à traduire ce que je ressentais. Quand j'ai eu le courage de le montrer, Les gens ont répliqués : ꧁- Comment peux-tu décrire cette tristesse, si tu ne la ressens pas ? ꧂ Leur moqueries m'avait faite réfléchir à ça. Je n'étais pas triste ; J'étais désespérée Et personne ne me comprenait. J'ai alors pris la route de la neutralité Où l'on arrêtait de me prendre en pitié. Legean_34
2020-10-12 17:15:12
11
0
Інші поети
Pame
@Pame
Samara
@sarah_mae_ragos_villa
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12085
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2929