Past
Quand j'étais enfant, j'écrivais des poèmes. Des poèmes, semblables à milles autres poèmes. Pourtant, moi seul les voyaient comme ils étaient réellement. Je voyais la légèrement ondulation de la feuille, là où de douces gouttes s'étaient échappées de mes yeux, J'entendais le cris de douleur que ces phrases reflétaient. Je sentais le désespoir à travers mes mots hargneux. Je me souvenais de ces pensées, qui n'arrivait même pas à traduire ce que je ressentais. Quand j'ai eu le courage de le montrer, Les gens ont répliqués : ꧁- Comment peux-tu décrire cette tristesse, si tu ne la ressens pas ? ꧂ Leur moqueries m'avait faite réfléchir à ça. Je n'étais pas triste ; J'étais désespérée Et personne ne me comprenait. J'ai alors pris la route de la neutralité Où l'on arrêtait de me prendre en pitié. Legean_34
2020-10-12 17:15:12
11
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5647
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11488