Past
Quand j'étais enfant, j'écrivais des poèmes. Des poèmes, semblables à milles autres poèmes. Pourtant, moi seul les voyaient comme ils étaient réellement. Je voyais la légèrement ondulation de la feuille, là où de douces gouttes s'étaient échappées de mes yeux, J'entendais le cris de douleur que ces phrases reflétaient. Je sentais le désespoir à travers mes mots hargneux. Je me souvenais de ces pensées, qui n'arrivait même pas à traduire ce que je ressentais. Quand j'ai eu le courage de le montrer, Les gens ont répliqués : ꧁- Comment peux-tu décrire cette tristesse, si tu ne la ressens pas ? ꧂ Leur moqueries m'avait faite réfléchir à ça. Je n'étais pas triste ; J'étais désespérée Et personne ne me comprenait. J'ai alors pris la route de la neutralité Où l'on arrêtait de me prendre en pitié. Legean_34
2020-10-12 17:15:12
11
0
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1544
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2182