Past
Quand j'étais enfant, j'écrivais des poèmes. Des poèmes, semblables à milles autres poèmes. Pourtant, moi seul les voyaient comme ils étaient réellement. Je voyais la légèrement ondulation de la feuille, là où de douces gouttes s'étaient échappées de mes yeux, J'entendais le cris de douleur que ces phrases reflétaient. Je sentais le désespoir à travers mes mots hargneux. Je me souvenais de ces pensées, qui n'arrivait même pas à traduire ce que je ressentais. Quand j'ai eu le courage de le montrer, Les gens ont répliqués : ꧁- Comment peux-tu décrire cette tristesse, si tu ne la ressens pas ? ꧂ Leur moqueries m'avait faite réfléchir à ça. Je n'étais pas triste ; J'étais désespérée Et personne ne me comprenait. J'ai alors pris la route de la neutralité Où l'on arrêtait de me prendre en pitié. Legean_34
2020-10-12 17:15:12
11
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3158
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6195