Heart
Tu te souviens de ton cœur ? Dans la tourmente, sur l'a sûrement oublié. Tu sais, celui qui est brisé. Celui que tu ne trouves pas à la hauteur. Tes pensées sombres occupent ta tête, Tes cicatrices rouges occupent tes bras, Tes larmes occupent tes yeux, Et des fragments de ton cœur brisé occupe l'espace où, autrefois, il y avait ton cœur en un seul morceau. Oui, je pense que tu l'as un peu oublié dans l'histoire. Après tout, c'est celui qui te permet de vivre. Ton cœur, c'est celui qui se tort en deux quand tu es triste. C'est celui qui loupe en battement quand tu apprends une mauvaise nouvelle. C'est celui qui accélère quand tu as peur. C'est celui qui s'adapte à toi, car il est là grâce à toi et et il supporte tout ça pour toi. Imagine si il te lâchait ? Si, d'un coup, il arrêtait de battre ? Car il a eu trop mal ? Imagine l'inverse. Tu le lâches d'un coup, après tout ce qu'il a fait pour toi ? Il vit pour toi, et toi tu vis de lui. Alors, sèche tes larmes, Recolle ces petits morceaux de cœurs, Cicatrise tes blessures, Chasse tes idées noires, Et souris à la vie. Parce que la vie est belle, il faut juste la regarder. Avec une pointe d'imagination. Et d'amour. Et de joie. Et Vivre Ses Rêves Hihi Legean_34 ❤️
2020-11-08 21:10:47
9
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
CyberKy
Coucou, très joli poème ! ><
Відповісти
2020-11-09 18:06:34
1
Legean_34
@CyberKy merci beaucoup 🙏
Відповісти
2020-11-09 18:53:53
1
CyberKy
@Legean_34 Avec plaisir ! j'en découvre, tous les jours*^*
Відповісти
2020-11-09 18:55:24
1
Інші поети
دجن
@3ams
Малой
@teddywinters
سين
@SAHARMALIK
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1243
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12508