Як відомо, графіті писалися староукраїнською мовою, що близька до сучасної української. Дослідники виділили ті особливості мови графіті Софії Київської, які ми бачимо зараз і проілюстрували їх прикладами з багатьох написів.

1) У Дав. відм. одн. використовуються закінчення «-ові(и)» «-єві».

Писали не Даниїлу, а Данилові, не Петру, а Петрові, Дмитрові, Ставрові, Нестерові, Федорові, Мареві, Володимирові. Характерно, що на всіх софійських графіті написано саме Володимир, а не Владімір, як у російській мові.

• «Господи помози рабу своєму Павлови» (молитва).

• «Господи помози рабу своєму Петрові» (молитва).

2) У Дав. відм. одн. бачимо наслідок палаталізації, коли задньояз. «к» перейшов в свистяч. «ц».

Писали Луці, а не Лукі.

3) У Наз. відм. одн. в іменах використовується закінчення «-о».

На графіті писали Петро, Марко, а не Марк, Данило, а не Даниїл. Їх датовано 11 ст.

4) Є дієслова минул. часу із закінченням «-в».

Писали: ходив, писав, молив.

5) Активне використання інфінітивів.

Використовували форми: писати, долучити.

6) Використання закінчення «-у» в Род. відм. одн. чол. р.

Наприклад, напис: спору.

7) Використання Кл. відм. у звертаннях.

Наприклад, Пантелеймоне, Софіє. Онуфріє.

8) Звук «ц» наприкінці слів стає м’яким.

Наприклад, чернець, Валерця.

9) Численні особливості середньовічних діалектків (наприклад, масо, а не м'ясо в поліс. говірках).

Досліджуючи графіті, науковці змогли виділити середньовічні діалекти української мови та їх авторів з Полісся, Чернігово-Сіверського князівства, де фіксується отвердіння «я» і де писали не «Святослав», а «Сватослав», не «м’ясо», а «масо». Таке отвердіння відображено в графіті-проклятті «Козьма тать украл єси масо асілонь твоі кокаш амінь». У деяких регіонах Полісся і досі кажуть «масо». Так само там зберігся і діалектизм «асілонь твоі кокаш амінь». У церковно-слов’янській «кокаш» — це півень. У народних говірках Полісся «кокаші» — курячі лапи, або людські ноги. Відомий вислів «сісти на кокєшки», тобто присісти, але зустрічається й «відкинуть кокєшки». Слово «асілок» — те само, що й сильце, яким ловлять птахів. Тож автор з Чернігово-Сіверського князівства побажав, щоб недоброзичливцю Козьмі «ноги спутало».

• «Козма тать. Вкрав еси мясо. Асилонь твои Кокош. Аминь» («Кузьма лиходій. Украв м’ясо. Щоб тобі ноги сплутало. Амінь») (прокльон).