Чому?
Чому так несправедлива до мене доля? Чому я знову відчуваю тисячі уламків у мої душі? Чому не мені належить моя воля? Чому поряд з моїми, ще й страждання чужі? Невже я заслужила, знову, ту саму рану оживити? Чим я грішна перед цим світом? Я робила все так, щоб іншим серця не розбити, Чи не знала я, за чиїм іду заповітом? Чому інші не цінують того, що мають? Але їм найкраще дістається і не щезає, А інші, заради цього, у вогні палають, Що ж від мене,таке цінне, життя ховає? Я не знаходжу відповіді, бо її немає, Не розумію, чи справді так треба, Для кого мене доля тримає? З ким зведе мене небо? Так, я можу нескінченно питати, але мені треба далі йти, Значить, не пробив той час і не настала година, Значить, мені буде інший момент, щоб щастя знайти, Хтось не хоче, щоб я зараз спішила.
2020-09-23 20:54:54
8
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2761
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4842