Чому?
Lelyana_ art
Чому так несправедлива до мене доля? Чому я знову відчуваю тисячі уламків у мої душі? Чому не мені належить моя воля? Чому поряд з моїми, ще й страждання чужі? Невже я заслужила, знову, ту саму рану оживити? Чим я грішна перед цим світом? Я робила все так, щоб іншим серця не розбити, Чи не знала я, за чиїм іду заповітом? Чому інші не цінують того, що мають? Але їм найкраще дістається і не щезає, А інші, заради цього, у вогні палають, Що ж від мене,таке цінне, життя ховає? Я не знаходжу відповіді, бо її немає, Не розумію, чи справді так треба, Для кого мене доля тримає? З ким зведе мене небо? Так, я можу нескінченно питати, але мені треба далі йти, Значить, не пробив той час і не настала година, Значить, мені буде інший момент, щоб щастя знайти, Хтось не хоче, щоб я зараз спішила.
2020-09-23 20:54:54
8
0
Інші вірші поета
Скажи мені, місяцю Раз на тисячу років... Треба навчитися... Безпомічна
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1949
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4935