Я говорила...

Lelyana_ art

Я говорила, що не зможу тебе відпустити, Мої слова-правда, а ти повний зневіри, Хай краще буде серце в мене боліти, Я не з тих, які тебе обіцянками поїли, Повір мені і серце своє віддай , Ніхто, крім мене так хвилюватись не зможе, І ти зрозумієш, чому твоїм надіям не край, Просто вір мені і це тобі допоможе, Вмію кохати, а зрада-для мене це гріх, Хіба обманюють, ті хто так сильно як я кохають? Для мене це почуття найбільше з утіх, Такі сердечні як я завжди страждають, Хай енергія моя дасть тобі сили, І вже готова я тобі сказати, Хоч буду як голуб безкрилий, Та готова за тебе своє життя віддати, Сильна я і цього вистачить для всього, Зрозумій, наскільки ти для мене важливий, Хоч в мене під ногами не буде нічого, Своє щастя завжди знайде сміливий, Хай я буду для тебе більше, ніж просто людина, Скільки я вже пройшла і скільки боляче було, Просто зрозумій, наскільки моя підтримка міцна і світла, Та сонечко зійшло і все пройшло, Мої слова слова не казка і не утопія , Тільки відкрий мені свою душу, Переживе все любов моя, І більше ні до чого я тебе не примушу.

2020-08-15 18:03:39

9

0

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

40

11

1488

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11409