Не сумуй...
Не сумуй, мій соколе, хоча я знаю, що ти будеш сумувати, Наш прекрасний інь-янь різним дорогам та містам не зламати, Ми пройшли одне до одного десятки тисяч років і нинішнє життя, Не таке вже й далеке наше щасливе майбуття, Не сумуй, мій фантастичний, не так довго ніжно-любисткової миті чекати, На половині дороги із тернистого шляху вже безглуздо звертати, Думай про те, що зустріч, про яку я писала у віршах, вже сталась, Ти краще згадуй про ніжно-щасливі миті, коли разом до ночі сміялись, Не сумуй, володарю мого серця, я й сама нектаром кохання і суму палаю, Треба думати про те, що я наше щасливе майбутнє начаклую, закликаю, Ти просто не думай, бо час, як вода, Коли подивимось одне одному в шоколадні очі, то не буде суму, а закипить кров молода. *Фантастичному
2021-02-07 18:13:29
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Йоооой, чудовий вірш, серденько😍😍😍😍😍
Відповісти
2021-02-07 18:23:02
1
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro Дякую 💋
Відповісти
2021-02-07 18:26:57
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1994
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1771