Не сумуй...
Lelyana_ art
Не сумуй, мій соколе, хоча я знаю, що ти будеш сумувати, Наш прекрасний інь-янь різним дорогам та містам не зламати, Ми пройшли одне до одного десятки тисяч років і нинішнє життя, Не таке вже й далеке наше щасливе майбуття, Не сумуй, мій фантастичний, не так довго ніжно-любисткової миті чекати, На половині дороги із тернистого шляху вже безглуздо звертати, Думай про те, що зустріч, про яку я писала у віршах, вже сталась, Ти краще згадуй про ніжно-щасливі миті, коли разом до ночі сміялись, Не сумуй, володарю мого серця, я й сама нектаром кохання і суму палаю, Треба думати про те, що я наше щасливе майбутнє начаклую, закликаю, Ти просто не думай, бо час, як вода, Коли подивимось одне одному в шоколадні очі, то не буде суму, а закипить кров молода. *Фантастичному
2021-02-07 18:13:29
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Йоооой, чудовий вірш, серденько😍😍😍😍😍
Відповісти
2021-02-07 18:23:02
1
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro Дякую 💋
Відповісти
2021-02-07 18:26:57
1
Інші вірші поета
Звільни мене Лише в мені Скажи мені, місяцю Момент
Інші поети
Akira Yamanoka
@sasha_karabash
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5208
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1615