Демони
Демони з'їдають нас зсередини і розпорошують наше єство, Розвели суцільне пекло і палять те, що в душі зросло, Крик про допомогу застиг у психоаналізі мрій, Свідомість бореться у протистоянні демонічно-янгольських стихій, Демони, не роз'їдайте душу того, хто живе у найглибшому куточку серця мого, Не розщеплюйте ніжні порухи сутності його, Доторкнувшись руками, ми увіковічнемо наш секрет, Хай вічно живе у моєму фантастичному поет, Демони, не чіпайте райських снів того, хто в серці живе, Якщо вам треба жертва - беріть мене, Всі ваші хитрощі я вже знаю, Мечем прекрасних мрій і дум, вам подолаю.
2021-06-08 18:53:55
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro 🥺🥺🥺🥺🥺
Відповісти
2021-06-08 19:03:45
Подобається
RETURN Зігфрід#ВGD
Чудовий , стильний вірш
Відповісти
2021-06-08 20:26:45
1
Lelyana_ art
Відповісти
2021-06-08 20:27:07
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2362
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5562