Жива
Скільки думок, які згоріли у вогні, Скільки людей, які попелом стали, Скільки стерня у серці на дні, Скільки озер, що вдавали з себе океани, Мою волю собі забирали, Ховали мою душу за сімома замками, Так боляче серце моє розпинали, В стражданні хвилини здавались віками, Та я жива і більше не залізна, Як фенікс з попелу перероджуся, Бо мені в чужих руках тісно, До сіячів зла більше не повернуся, Ніхто не впізнає мене новою, Мої сни більше не чорно-білі, А очі виблискують глибиною, Не побачить ніхто в моїй душі думки наболілі.
2020-07-31 21:43:40
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Глибоко🤔
Відповісти
2020-08-01 04:58:17
1
Lelyana_ art
Відповісти
2020-08-01 06:04:34
1
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2992
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4821