Я ненавиджу...
Я ненавиджу несправедливість, Хай горить у справедливості вогні, Щоб ніколи нікого не зачіпала лиха вість, Хай розлетиться на шматки, як у лихому сні, Я ненавиджу, коли від несправедливості справедливі потерпають, Коли поплатились за власну правду, Хай душі кривдників у грозовій хмарі згорають, Не завжди вони матимуть владу, Я ненавиджу, коли корони одягають ті, хто у серці коріння зла пускають, Вони не мають права світ руйнувати, Хай їх злі і продажні королівства палають, Сили світла і добра їм ніколи не зламати, А я поплатилась за те, що боролась до кінця, За те, що отримала допомогу, Що не одягла чужого злого вінця, Але ми ще подивимось, хто врешті-решт буде святкувати свою перемогу.
2020-12-28 19:18:00
10
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Lelyana_ art
@ Akeldama Дякую. Мені вже дуже сильно накипіло за сьогодні, що свій творчий політ я вирішила не стримувати. Хоча мені здалося, що вірш різкуватий, але має право на існування. А щодо ситуації - я свої висновки зробила і все буде добре.
Відповісти
2020-12-28 19:35:20
1
Green Cherry
Очень здорово 😎 👏 👏
Відповісти
2020-12-28 20:38:59
1
Lelyana_ art
@Green Cherry Дякую 😊
Відповісти
2020-12-28 20:41:50
1
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3525
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1674