Здатися, я завжди встигну
Я справді думала здатися, Перестати боротися без упину, Та довелося собі зізнатися, Що я тоді знищу в собі сильну людину, Я пройшла цей шлях достойно, Мені не можна руки опустити, Впасти собі беззрбойно, Більшого і кращого не хотіти, Я плакала і сміялась, злилась і раділа, Працювала до болю в колінах, Для того, щоб моя квітка зацві̀ла, Робила вдих на останніх силах, І чи тепер я можу здатися? Хтось думав, що я притихну? Я хочу собою пишатися, А здатися, я завжди встигну.
2020-12-02 22:11:54
9
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
7737