1
2
3
4
5
6
7
8
9
ЕПІЛОГ
1
МАКС
Було близько 22.00, лив сильний дощ, як із відра.  І не скажеш, що на вулиці місяць червень.  Я їхав до своєї бабусі.  Я не часто її відвідую, тому що зазвичай багато роботи.  Але намагаюсь у вільну хвилину завжди приїхати.  До бабусі їхати близько години.
Їду я десь хвилин 30, навколо одні дерева, ліси і раптом вона: у шортах, майці, розпущене волосся, промокша до кісток, іде неквапливо.  Прогулянку  влаштувала чи що? Звідки йде?  Навколо жодного поселення.  Я пригальмував.

ОЛЬГА
"Як він міг? З Катькою! Негідник. Та ще й напередодні весілля." Ішла я не поспішаючи, не знаю куди, просто йшла.  У голові прокручувалися одні й ті самі думки.  Біль, образа, агресія.  Сліз уже не було.  Я як у ступорі була, навіть зливу не помітила.  "Льошка... ну як він міг, усі ці роки разом, а Катька... вона все знала, як на духу, я їй довіряла. Сучка! Ненавиджу."  Я була дуже пригнічена морально, що й не помітила, як біля мене стояв чорний джип, і чоловік за кермом мені щось казав.  Я його чула, як у тумані.
- Дівчино, ви мене чуєте!? - роздратовано крикнув він.
Я на автоматі кивнула.
- Сідайте в машину, адже дощ, застудитесь, я вас підвезу.  Не бійтеся.

Я все в тому ж тумані і сіла до водія.
- Куди вас підвезти?
Тиша.  Я чомусь не могла вимовити й слова.
- хоч у який бік?
Я дивилася у вікно порожнім поглядом.
- Доообре, а ім'я у вас є? - Не вгамовувався він.
- Оля. - похмуро відповіла я.
- Вже прогрес.  Я Макс.
Далі ми їхали в тиші, і я заснула.

МАКС
Дивна дівчина.  Відразу подумав, що п'яна чи обкурена.  Але сівши в машину від неї запаху не було.  На контакт не йшла.  Але як ніяк ім'я своє сказала.  Швидше за все, щось жахливе в неї сталося.  Але куди її везти?  Вона ж не сказала.  Ну добре.  Відвезу до бабусі.  Переночує, очухається і відвезу, куди скаже.  Їхали ще 20 хвилин, вона заснула.  Чомусь мені захотілося подивитись на неї.  "Симпатична" подумав я.  "Про що це я, блін, у мене ж наречена є."  Взяв її на руки.  Голова дівчини лягла мені на груди і я чомусь не міг відвести погляд від її губ.  "Такі спокусливі, губки бантиком..." посміхнувся, "так Макс, вгамуйся"
Бабуся відчинила двері і округлила очі.
- Це ж не Марина? - Запитала бабуся.
- Ні, це Ольга.
- Аааа ...
- Бабусь підемо до хати, все поясню.
© Лєна ,
книга «Доленосна зустріч».
Коментарі