1
МАКС
Було близько 22.00, лив сильний дощ, як із відра. І не скажеш, що на вулиці місяць червень. Я їхав до своєї бабусі. Я не часто її відвідую, тому що зазвичай багато роботи. Але намагаюсь у вільну хвилину завжди приїхати. До бабусі їхати близько години.
Їду я десь хвилин 30, навколо одні дерева, ліси і раптом вона: у шортах, майці, розпущене волосся, промокша до кісток, іде неквапливо. Прогулянку влаштувала чи що? Звідки йде? Навколо жодного поселення. Я пригальмував.
ОЛЬГА
"Як він міг? З Катькою! Негідник. Та ще й напередодні весілля." Ішла я не поспішаючи, не знаю куди, просто йшла. У голові прокручувалися одні й ті самі думки. Біль, образа, агресія. Сліз уже не було. Я як у ступорі була, навіть зливу не помітила. "Льошка... ну як він міг, усі ці роки разом, а Катька... вона все знала, як на духу, я їй довіряла. Сучка! Ненавиджу." Я була дуже пригнічена морально, що й не помітила, як біля мене стояв чорний джип, і чоловік за кермом мені щось казав. Я його чула, як у тумані.
- Дівчино, ви мене чуєте!? - роздратовано крикнув він.
Я на автоматі кивнула.
- Сідайте в машину, адже дощ, застудитесь, я вас підвезу. Не бійтеся.
Я все в тому ж тумані і сіла до водія.
- Куди вас підвезти?
Тиша. Я чомусь не могла вимовити й слова.
- хоч у який бік?
Я дивилася у вікно порожнім поглядом.
- Доообре, а ім'я у вас є? - Не вгамовувався він.
- Оля. - похмуро відповіла я.
- Вже прогрес. Я Макс.
Далі ми їхали в тиші, і я заснула.
МАКС
Дивна дівчина. Відразу подумав, що п'яна чи обкурена. Але сівши в машину від неї запаху не було. На контакт не йшла. Але як ніяк ім'я своє сказала. Швидше за все, щось жахливе в неї сталося. Але куди її везти? Вона ж не сказала. Ну добре. Відвезу до бабусі. Переночує, очухається і відвезу, куди скаже. Їхали ще 20 хвилин, вона заснула. Чомусь мені захотілося подивитись на неї. "Симпатична" подумав я. "Про що це я, блін, у мене ж наречена є." Взяв її на руки. Голова дівчини лягла мені на груди і я чомусь не міг відвести погляд від її губ. "Такі спокусливі, губки бантиком..." посміхнувся, "так Макс, вгамуйся"
Бабуся відчинила двері і округлила очі.
- Це ж не Марина? - Запитала бабуся.
- Ні, це Ольга.
- Аааа ...
- Бабусь підемо до хати, все поясню.
Було близько 22.00, лив сильний дощ, як із відра. І не скажеш, що на вулиці місяць червень. Я їхав до своєї бабусі. Я не часто її відвідую, тому що зазвичай багато роботи. Але намагаюсь у вільну хвилину завжди приїхати. До бабусі їхати близько години.
Їду я десь хвилин 30, навколо одні дерева, ліси і раптом вона: у шортах, майці, розпущене волосся, промокша до кісток, іде неквапливо. Прогулянку влаштувала чи що? Звідки йде? Навколо жодного поселення. Я пригальмував.
ОЛЬГА
"Як він міг? З Катькою! Негідник. Та ще й напередодні весілля." Ішла я не поспішаючи, не знаю куди, просто йшла. У голові прокручувалися одні й ті самі думки. Біль, образа, агресія. Сліз уже не було. Я як у ступорі була, навіть зливу не помітила. "Льошка... ну як він міг, усі ці роки разом, а Катька... вона все знала, як на духу, я їй довіряла. Сучка! Ненавиджу." Я була дуже пригнічена морально, що й не помітила, як біля мене стояв чорний джип, і чоловік за кермом мені щось казав. Я його чула, як у тумані.
- Дівчино, ви мене чуєте!? - роздратовано крикнув він.
Я на автоматі кивнула.
- Сідайте в машину, адже дощ, застудитесь, я вас підвезу. Не бійтеся.
Я все в тому ж тумані і сіла до водія.
- Куди вас підвезти?
Тиша. Я чомусь не могла вимовити й слова.
- хоч у який бік?
Я дивилася у вікно порожнім поглядом.
- Доообре, а ім'я у вас є? - Не вгамовувався він.
- Оля. - похмуро відповіла я.
- Вже прогрес. Я Макс.
Далі ми їхали в тиші, і я заснула.
МАКС
Дивна дівчина. Відразу подумав, що п'яна чи обкурена. Але сівши в машину від неї запаху не було. На контакт не йшла. Але як ніяк ім'я своє сказала. Швидше за все, щось жахливе в неї сталося. Але куди її везти? Вона ж не сказала. Ну добре. Відвезу до бабусі. Переночує, очухається і відвезу, куди скаже. Їхали ще 20 хвилин, вона заснула. Чомусь мені захотілося подивитись на неї. "Симпатична" подумав я. "Про що це я, блін, у мене ж наречена є." Взяв її на руки. Голова дівчини лягла мені на груди і я чомусь не міг відвести погляд від її губ. "Такі спокусливі, губки бантиком..." посміхнувся, "так Макс, вгамуйся"
Бабуся відчинила двері і округлила очі.
- Це ж не Марина? - Запитала бабуся.
- Ні, це Ольга.
- Аааа ...
- Бабусь підемо до хати, все поясню.
Коментарі