Вірші
Коли повітря наповнюється димом
Коли повітря наповнюється димом
І рани гнійні зживають докупи,
Радій, немов дитина,
Радій, що не можеш забути.
Минулого дня найбільшу втому,
Життя пройдешнього найтяжчу втрату,
Душі понівеченої болючу судому
І слова останні сказані кату.
Удари вітру і шторму хвилі,
Холод собачий і голод ядучий,
Все, що може зламати людину,
Головне про це не забути.
1
0
329
Зима
＋
Зима приходить з мертвими птахами —
Приносить холод й тишу в груди
І чорними, як нафта, небесами
Вкриває найміцніші мури.
Людських тіл і душ розп'яття,
Таємний морок піднебесся,
Зима приносить нам прощання
І тихий шепіт свого серця.
Вона приходить з порожніми містами
І забирає найтепліше
І льодяними, як тіла, мостами
Біжать у ніч, поки не стало гірше.
2
4
274
Поки тебе ще тримає земля
Поки тебе ще тримає земля
Поки під нами тяжіє перон
Нехай не лякають мовчальні слова
І хмуре небо, залите в бетон
Скоро розвіється запах трави
І чорні шпали прогнуться від болю
Вслухайся у теплий дзюркіт води
Вслухайся у вітер, що йде за тобою
Тримай відкритими свої уста
Щоб легше було тебе цілувати
Хай ніч ця буде довга й п'янка
Хай завтра ніколи не ввійде в кімнату
Та морфій відпустить останні нитки
Довгі халати порушать наш спокій
В цю мить ти захочеш востаннє піти
В цю мить на перон прибуде твій потяг
3
0
277
Найскладнішим у ній було ім'я
Найскладнішим у ній було ім'я,
Ніби назва екзотичного корабля,
Що в трюмах провозив солодке вино,
Найкраще у ній було її тепло.
Таке далеке і водночас близьке,
Було у ній щось, що ніколи не вмре.
Безкордонна краса, східний манер,
Я любив кожну з її химер.
Та коли сіло сонце, вона пішла,
Певно, знайшла інші води, тепліші серця.
Та коли сходить місяць, згадую те,
Що ніколи не вмре, ніколи не вмре.
2
2
246
