Зима

Лев Ковський

＋ Зима приходить з мертвими птахами — Приносить холод й тишу в груди І чорними, як нафта, небесами Вкриває найміцніші мури. Людських тіл і душ розп'яття, Таємний морок піднебесся, Зима приносить нам прощання І тихий шепіт свого серця. Вона приходить з порожніми містами І забирає найтепліше І льодяними, як тіла, мостами Біжать у ніч, поки не стало гірше.

2022-12-24 08:12:08

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Лев Ковський

@Тигриця дякую вам)

Відповісти

2022-12-24 12:36:54

Тигриця

@Лев Ковський Це вам треба дякувати. Справжнє мистецтво. Я сама пишу вірші, але також читаю й інших авторів. Це просто задоволення.

Відповісти

2022-12-24 12:37:51

Лев Ковський

@Тигриця ❤

Відповісти

2022-12-24 12:38:53

Інші вірші поета

Найскладнішим у ній було ім'я Поки тебе ще тримає земля Коли повітря наповнюється димом

Інші поети

mystic_eternity

@mystic_eternity

sinemma

@sinemma

Taeter Pompi

@TaeterSmile

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

3302

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

1787