Дихай
Я хочу щоб ти дихала. Не так як інші. Не містом. Дихай мною. Відчуй наш ліс. Повітря повні груди. Тут тихо. Хай сонце гріє руки. Хай дощ впаде на плечі. Тут поруч стежка. Хай вкаже шлях. Йди на голос. Не озирайся. Слухай. Я поруч. Чи бачиш ти мене? Я біля тебе. Продовжуй дихати. Рушай вперед. Окутаєш туманом очі. А на дорозі синя мла. Ти йдеш туди. Дуби шумлять. Щось кажуть. Тихо тихо. Ти слухаєш. Тут вітер свище. Шепочуть трави. Ти знаєш всі секрети. Не тільки лісу. Але і мої. Відчуй тепло. Ти бачиш море? Поглянь. Одразу за горою. Там хвилі. Вода як дзеркало. Зайти у неї. Руки опусти. Бачиш. Кришталева. Там відображення твоє. Тебе мов дві у хвилях. Піди до них. І руки опусти на море. І небо затули собою. Та все ж вертайся. Підступні хвилі. Краще йти на берег. Бо тихо там. Пісок гарячий ніжить твої ноги. Ідилія моя. Дивись. Чи бачиш ти мене? Не думаю. Але я поруч. Іди на голос квітів. Зайти між цих дерев. Будиночок стоїть. Я тут давно тебе чекаю. Двері на замку. Ключі у травах. Чи знайдеш? Зробити маєш це сама. Не поспішай. І двері відчини. Зайди. Прокинься. Ти між дерев. Це сосни. Немає моря. Пісок вже зник. Слухай тишу. Дихай лісом. Я хочу щоб ти дихала. Ти досі ще лежиш. Ти в білому. А біля тебе я. У вазі квіти. Фрукти на вікні. Я відчинив вікно. На вулиці зима. А поруч ліс. Розплетена коса. Ніжна шкіра і тонкі вуста. Шепочуть губи. А в очах я бачу небо. Я біля тебе. Тримаю руку. І сиплеться пісок з твоїх долонь. Я хочу щоб побачила мене. Почути стукіт твого серця. Дивлюсь на монітор. Дорога в ліс. Пряма і довга як життя. Я хочу щоб ти дихала. І хай не мною. Я кожен день тут біля тебе. Я відчиняю вікна. Тебе чекає ліс. І озеро на схилі. І гори і міста. І кожен день стискаю руку. В мовчанні я назву твоє ім’я. І попрошу у всього світу щоб жила.
2020-09-11 14:01:21
6
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3343
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2621