Mer
La mer, sauvage et si dominatrice. Je la contemple de mes yeux émeraudes. Je la respecte profondément, elle est impérieuse, digne. La brise matinale qui souffle secoue mes cheveux et caresse ma peau pendant ma contemplation. Ce moment est doux, agréable. Je sors la flûte que je garde toujours avec moi, mon instrument fétiche. Dès les premières notes, j'ai l'impression que mon âme se fond avec l'air marin et deviens écume. Une écume éternelle qui brille d'une douce lueur verte.
2020-10-18 20:42:11
6
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Kotodama
Court, mais beau 🌠 J'adore, J'attends tes textes et poèmes avec impatience ❤
Відповісти
2020-11-12 05:28:29
1
Lyly
@Kotodama Merci ! ✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨ (Que de pallaites ma foi...)
Відповісти
2020-11-12 05:39:11
1
Kotodama
@ Lyly De rien ! 🌠✨🌠✨🌠
Відповісти
2020-11-12 05:39:42
Подобається
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1514
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1656