Сонет 10

Микола Мотрюк

Зими на землю впав холодний цвіт, Ріллі обвуглені накривши скиби, Біліють десь у далині бескиди, Рожевим полум'ям ясніє схід. Вже проситься Дитя на грішний світ, Але навколо тільки сірі скити... Ми не готові й двері привідкрити... Забули ми про Божий Заповіт. Нам ближче до кафе, аніж до церкви, І що нам до Ісусової жертви... Ми краще знаєм як життя прожить... А Бог все жде на нас віки... чекає... Біжім в обійми Отчі в цюю ж мить: Світ може й не простить, Бог — все прощає. 05.01.2020

2021-07-10 12:43:39

7

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Лео Лея

І головне це нам не пропустити... Прекрасний вірш! 👍👏👏👏👏👏 Були б у віршах аплодисменти, як у книгах, то кожному з Ваших віршів я би поставила максимум з максимуму.

Відповісти

2021-07-10 15:02:47

Подобається

Микола Мотрюк

@Лео Лея Дякую Вам!

Відповісти

2021-07-10 15:23:02

1

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

44

9

3655

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

4881