Сонет 10

Микола Мотрюк

Зими на землю впав холодний цвіт, Ріллі обвуглені накривши скиби, Біліють десь у далині бескиди, Рожевим полум'ям ясніє схід. Вже проситься Дитя на грішний світ, Але навколо тільки сірі скити... Ми не готові й двері привідкрити... Забули ми про Божий Заповіт. Нам ближче до кафе, аніж до церкви, І що нам до Ісусової жертви... Ми краще знаєм як життя прожить... А Бог все жде на нас віки... чекає... Біжім в обійми Отчі в цюю ж мить: Світ може й не простить, Бог — все прощає. 05.01.2020

2021-07-10 12:43:39

7

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Лео Лея

І головне це нам не пропустити... Прекрасний вірш! 👍👏👏👏👏👏 Були б у віршах аплодисменти, як у книгах, то кожному з Ваших віршів я би поставила максимум з максимуму.

Відповісти

2021-07-10 15:02:47

Подобається

Микола Мотрюк

@Лео Лея Дякую Вам!

Відповісти

2021-07-10 15:23:02

1

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

26

4658

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1592