***
Не закривайте мене у стінах, Не хочу бути у них похованим, Скніти в сирих, кам'яних глибинах, І бути, як більшість — німим, затаврованим... Спиню навалу чортів одурілих, Відведений час щоб не був змарнованим. Ріднуть ряди відважних, смілих, Залишаться в пам'яті закарбовані Сріблом святим на сторíнках вічних, Очищеним, сім разів перетопленим. Поле пшеничне в ворожих мінах, Та світ почувається лиш стурбованим... Битви минулого на картинах Жахають хаосом реставрованим. Нас розривають на частини... Скільки ще буде борців тернованих?! Сильнії світу ідуть по спинах, Збираючи вбитих, замордованих... Книги кричать вогнем в камінах, Горлають історії словом друкованим: Поневіряємось в поколіннях, Гордуємо Скарбом, нам подарованим. Сила в духовних перемінах, Щоб нарід міцнів, і був згуртованим, Не плазував на своїх колінах, Був вольним, мов вітер, в бою загартованим. Не замуруєш його у стінах: Козацький дух бути не може похованим. Мудрість народу у серця глибинах, Ніколи не бути йому затаврованим! ------------------------------------------------ Полоненим воїнам
2025-03-21 08:59:21
7
0
Схожі вірші
Всі
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8492
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1285