Сонет 20

Микола Мотрюк

Не спам’ятавсь, як літо по весні прийшло, Спекотне літо, грозове і ароматне. Для когось долі нить спліта веретено, Для когось, не для мене кисню не забракне. Який сьогодні день і місяць, рік, число..? Грань часу стерлась… все змішалось… все абстрактне… Я за полярним колом, й сонце не зійшло. Химери ожива в пітьмі, у грудях клякне… Знайшов таки, зірвав я папороті цвіт, Та загубив, і загубився сам… де ж слід..? Невже не вийти з лабіринту Мінотавра..? 04.07.21

2021-07-10 13:24:45

7

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Лео Лея

Іноді цей лабіринт Мінотавра лише в нашій голові... Але так, згідна з автором, буває таке, що все так заплутано, що думається: "ну ось і все, виходу немає". А вихід просто в кількох кроках, за рогом. Але за яким? Не дізнаєшся, поки не зробиш крок...

Відповісти

2022-11-04 12:56:46

1

Микола Мотрюк

Спасибі Вам за коментарі.))

Відповісти

2022-11-04 13:02:54

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1790

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5025