Сонет 20

Микола Мотрюк

Не спам’ятавсь, як літо по весні прийшло, Спекотне літо, грозове і ароматне. Для когось долі нить спліта веретено, Для когось, не для мене кисню не забракне. Який сьогодні день і місяць, рік, число..? Грань часу стерлась… все змішалось… все абстрактне… Я за полярним колом, й сонце не зійшло. Химери ожива в пітьмі, у грудях клякне… Знайшов таки, зірвав я папороті цвіт, Та загубив, і загубився сам… де ж слід..? Невже не вийти з лабіринту Мінотавра..? 04.07.21

2021-07-10 13:24:45

7

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Лео Лея

Іноді цей лабіринт Мінотавра лише в нашій голові... Але так, згідна з автором, буває таке, що все так заплутано, що думається: "ну ось і все, виходу немає". А вихід просто в кількох кроках, за рогом. Але за яким? Не дізнаєшся, поки не зробиш крок...

Відповісти

2022-11-04 12:56:46

1

Микола Мотрюк

Спасибі Вам за коментарі.))

Відповісти

2022-11-04 13:02:54

Подобається

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1151

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1642