Сонет 43
Микола Мотрюк
Ще з ранньої зорі, днесь на Покрови, Під храмом в пікселі "вояки" ждуть... Чи совісні, а може із любови... На Літургію з'їхались мабуть... Гармидер, крик, забрязкали окови, Хтось долілиць лежить, когось ведуть... Ох, же ж і браття..! Ох, і богослови..! Либонь, обрали ви служіння путь... "Ми скільки москалів перемололи..!" — "Солдати браві" щиро б'ються в грудь... В теплі-бо за столом важкі умови, Й куранти замість мін і градів б'ють... Ви клялися, палкі рекли промови... То ви захисники, чи людолови.?! -------------------------------------- Автор плакату — Нікіта Тітов
2024-12-28 19:34:05
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Справедливо. Плакат крутий!
Відповісти
2024-12-29 16:18:20
1
Лео Лея
Це просто крик душі💔
Відповісти
2025-03-11 19:46:25
1
Інші вірші поета
Сонет 3 Тріолет 15 Сонет 25 Тріолет 49. Моїй долі
Інші поети
Michael Mayrain
@Michael_Mayrain
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11356
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4213