Сонет 51
(18+)
Смарагдом густо шелестить, дзвенить пралìс, Весні возносить оду птаство у розмаю. Життя п'янкий в повітрі аромат вчуваю, Але радіть порі святій — не мій девіз... Зневіри пліснявою й кволості проріс, Стираюсь, розпорошуюсь, себе втрачаю, Мовчанням, тишею кричу, щодень конаю: Етон зжира — триклятий полуденний біс! Прилинь, молю, до мене, о, моя розрадо, Тугу-нудьгу огнем кохання спопели! О, музо, я втону в твоїх обіймах радо. Солодкості із трепетом прийму дари. Шелене полум'я пекельного торнадо, Поглинь мене й в полон навічно забери!
2026-03-24 15:05:05
3
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3191
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10964