Сонет 28

Микола Мотрюк

Густою ковдрою під ноги впали хмари... Їх шовк сліпучобілий, мов мільярди зір, Мов діамант, що вигранував ювелір, — Так грає, так манúть... не розгадать ці чари... Та він не бачить... з болю виє, наче звір... Снують у хворій голові думки-примари, Ввижаються усюди, скрізь страшні почвари... Набридло все... Несила... Не його турнір... Юнак із серцем вирваним впустивши руки Чвалає неживий... вже позлітались круки... Все втрачено... Кінець... Завіса... Забуття... Та через тьму кромішню голос Чийсь прорвався: "Чому в Моїй любові ти засумнівався..? Мій сину... Я з тобою крізь усе життя..."

2022-11-21 01:39:27

12

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Лео Лея

Це чудовий вірш. Стільки емоцій та переживань передано в ньому. Дійсно, що б там не сталось, ми не повинні сумніватись у Його любові до нас👍 Забираю в "Обране"

Відповісти

2022-11-21 08:05:24

1

Микола Мотрюк

@Лео Лея Спасибі за відгук...)

Відповісти

2022-11-21 08:19:06

1

Микола Мотрюк

Дякую Вам...)

Відповісти

2022-11-24 21:21:40

Подобається

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

4787

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5582