Сонет 28

Микола Мотрюк

Густою ковдрою під ноги впали хмари... Їх шовк сліпучобілий, мов мільярди зір, Мов діамант, що вигранував ювелір, — Так грає, так манúть... не розгадать ці чари... Та він не бачить... з болю виє, наче звір... Снують у хворій голові думки-примари, Ввижаються усюди, скрізь страшні почвари... Набридло все... Несила... Не його турнір... Юнак із серцем вирваним впустивши руки Чвалає неживий... вже позлітались круки... Все втрачено... Кінець... Завіса... Забуття... Та через тьму кромішню голос Чийсь прорвався: "Чому в Моїй любові ти засумнівався..? Мій сину... Я з тобою крізь усе життя..."

2022-11-21 01:39:27

12

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Лео Лея

Це чудовий вірш. Стільки емоцій та переживань передано в ньому. Дійсно, що б там не сталось, ми не повинні сумніватись у Його любові до нас👍 Забираю в "Обране"

Відповісти

2022-11-21 08:05:24

1

Микола Мотрюк

@Лео Лея Спасибі за відгук...)

Відповісти

2022-11-21 08:19:06

1

Микола Мотрюк

Дякую Вам...)

Відповісти

2022-11-24 21:21:40

Подобається

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3448

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4920