Сонет 28

Микола Мотрюк

Густою ковдрою під ноги впали хмари... Їх шовк сліпучобілий, мов мільярди зір, Мов діамант, що вигранував ювелір, - Так грає, так манúть... не розгадать ці чари... Та він не бачить... з болю виє, наче звір... Снують у хворій голові думки-примари, Ввижаються усюди, скрізь страшні почвари... Набридло все... Несила... Не його турнір... Юнак із серцем вирваним впустивши руки Чвалає неживий... вже позлітались круки... Все втрачено... Кінець... Завіса... Забуття... Та через тьму кромішню голос вмить прорвався: "Чому в Моїй любові ти засумнівався..? Мій сину... Я з тобою крізь усе життя..."

2022-11-21 01:39:27

12

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Лео Лея

Це чудовий вірш. Стільки емоцій та переживань передано в ньому. Дійсно, що б там не сталось, ми не повинні сумніватись у Його любові до нас👍 Забираю в "Обране"

Відповісти

2022-11-21 08:05:24

1

Микола Мотрюк

@Лео Лея Спасибі за відгук...)

Відповісти

2022-11-21 08:19:06

1

Микола Мотрюк

Дякую Вам...)

Відповісти

2022-11-24 21:21:40

Подобається

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

37

4

4314

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1337