Божевільний
Неквапно плинуть по блакиті неба хмарки,
Сріблясті човники навіюють печаль...
Будинки поскидали білосніжні шапки,
Струсивши вранішнього інію кришталь.
Весняний первоцвіт, мов бісер вишиванки,
Так хочеться пройтися лугом без сандаль...
Та полонив ума таємні закамарки
Неспокій, що пік душу мов холодна сталь.
Мінорних мислей переплети крізь світанки,
Думки повторюються... замкнена спіраль...
Невидимі довкола себе зводжу замки -
Темницю втрачених надій і сподівань.
"Він не в собі" — говорять, твердять: "Божевільний..!"
Мабуть... А може й світ сказивсь і вкрай здурів..?
"Любов — брехня. Нам — кажуть — вирости пора..."
В міському шумі меседж загубивсь біблійний,
Ціни ми не збагнули справжніх почуттів:
Любов останетсья, мовчатимуть слова.
01.04.2020
2021-07-10 12:55:25
9
3