Божевільний

Микола Мотрюк

Неквапно плинуть по блакиті неба хмарки, Сріблясті човники навіюють печаль... Будинки поскидали білосніжні шапки, Струсивши вранішнього інію кришталь. Весняний первоцвіт, мов бісер вишиванки, Так хочеться пройтися лугом без сандаль... Та полонив ума таємні закамарки Неспокій, що пік душу мов холодна сталь. Мінорних мислей переплети крізь світанки, Думки повторюються... замкнена спіраль... Невидимі довкола себе зводжу замки - Темницю втрачених надій і сподівань. "Він не в собі" — говорять, твердять: "Божевільний..!" Мабуть... А може й світ сказивсь і вкрай здурів..? "Любов — брехня. Нам — кажуть — вирости пора..." В міському шумі меседж загубивсь біблійний, Ціни ми не збагнули справжніх почуттів: Любов останетсья, мовчатимуть слова. 01.04.2020

2021-07-10 12:55:25

9

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Блакитноока

Гарноо!😍

Відповісти

2021-07-10 14:23:02

1

Микола Мотрюк

@Блакитноока Дякую!

Відповісти

2021-07-10 14:43:28

Подобається

Лео Лея

Дуже гарно, з глибоким змістом (як і всі Ваші попередні, що я читала) 👍

Відповісти

2021-07-10 14:49:42

1

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

109

16

9554

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1121