Тріолет 18
Микола Мотрюк
Облиш старі хронічні рани, Не муч, не завдавай тортур... Терзають спогади-тирани... Облиш старі хронічні рани... Не свої партії ми грали З чужих помнутих партитур... Облиш старі хронічні рани... Не муч, не завдавай тортур... Венери злої каторжани... Нас почуттів поглинув збур... Безмовні сунуть каравани - Венери злої каторжани... Нас теж закув в тяжкі кайдани Її сліпий слуга Амур... Ми, як і всі тут — каторжани, Що стрімголов стрибнули в збур... Шматують люті урагани... Дарма ховатися за мур... Запáморочують тумани, Шматують люті урагани... Де пам'ять — книги стелажами, Я викреслю ім'я з брошур... Облиш мене... Не рухай рани... Не муч... не завдавай тортур...
2023-01-27 14:25:55
20
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Микола Мотрюк
Дякую...
Відповісти
2023-01-27 14:54:08
Подобається
Галина Соколишин
Дуже зворушливо
Відповісти
2023-01-28 16:34:11
1
Інші вірші поета
Сонет 46 Тріолет 39 Тріолет 8 Рондель 2
Інші поети
_Sveta_Sveta_
@_Sveta_Sveta_
SpaceWithin
@SpaceWithin
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3094
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12946