Сонет 2
У золоті задумливо стоять берези, Проблисне полохливо сонячний ліхтар, Схилились сизі трави, візерунки з хмар: Скульптури чудернацькі, наче із імпрези. Лютує ураган всередині... пожар, Душа волає криком, зве на поміч з бездни, Життя поставила недоля на терези, Ціну свою давно утратив календар. Лежить на шконці сіромаха-арештант, Вглядаєсь в пустоту, немов вивча квадрант, Неначе бачить зорі крізь бетон твердий. Не пробивається на волю і молитва, Здається часом, що ввесь світ на тебе злий, Та ангел поряд, і не програна ще битва. 30.10.2019
2021-07-10 12:16:54
5
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Микола Мотрюк
Дякую!
Відповісти
2021-07-10 15:38:30
Подобається
Галина Соколишин
Чудовий сонет
Відповісти
2023-01-08 14:58:47
1
Микола Мотрюк
Відповісти
2023-01-08 15:10:17
Подобається
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3917
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4988