Νότος, Ζέφυρος, Εύρος και Βορέας
На поличці стояв глечик, Він був старий, і майже вже репнув. Я сидів, поглядував все туди – Дуже боязно, бо відчував в ньому силу. На ньому виднілись написи чотири.   Першу що розгледів - слово Нот. З давньогрецької це південь значить, Або як можна перекласти - Бог, Що керував південними вітрами.   Друге слово майже стерлось, Але то певно був Борей, Він приїхав з півночі своєї І схопив з собою вітерець Той за комір всім залазив.   Третього Еврокл звали, Напис був чіткий. То вітер зі сходу, він заїжджий. Покинув замок свій міцний, Що десь на островах японських, Досі ще стоїть.   Ну четверте слово всім знайомо. Літерами давніми написано – Ζέφυρ Він штормить постійно з заходу, Він нагадує весну, Він вісник нової пори.   Я отямився раптово, Поглянув на кувшин, Він тріснув, тільки шийка залишилась, Міцна, ціла, і написи на ній – Нот, Зефір, Еврокл і Борей.
2023-07-25 15:58:53
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Хонна
ну майже, ще звісно потрібно повчитись малювати🙃
Відповісти
2023-07-25 16:06:01
Подобається
Lexa T Kuro
А цей мені до душі 🙏💞, бо вітер для мене має особливе значення... А ще й описали не один, а декілька🤩👍 Пам'ятаю, що колись захоплювалась та намагалася розібратися зі всіма цими "самумами", "бризами" тощо. Дякую, що нагадали🙏🤗 Мені подобається Ваш стиль - він чудовий! Будьте собою!🍀✨☀️
Відповісти
2023-07-27 09:07:27
1
Хонна
@Lexa T Kuro дякую)
Відповісти
2023-07-27 09:08:32
1
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2069
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2191