Ніч
Ніч - темна, життя нема Я давно загубив вже Своє останнє й надійне Я Біль, в очах моїх. Ніч закриває буття Я б може і жити хотів.. Чому ніч захоплює душу мою? Там тільки темрява й злоба Я більши жити так не хочу. Не по мені ця свобода.
2023-09-17 12:53:27
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ilya Zelov
Цікаво написано. Дійсно цікаво, проте не скрізь є рима, а віршові вона мов людині одяг, тобто без неї не так комфортно) також звернути увагу на структуру. Перший куплет 3 рядки, другий теж, а в третьому чомусь їх стало 4? Попрактикуватись зі структурою, формою та римою, і усе буде ок.
Відповісти
2023-09-18 17:24:26
1
Хонна
@Ilya Zelov дякую вам за такий точний коментар) мов я і сам не бачив де є рима, а де її нема;)
Відповісти
2023-09-18 17:25:19
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5173
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5902