Παν - ὁ θεός ὁ ἤδη θνητός (Пан- бог, що вже смертний)

Хонна

Десь далеко у лісі Було спражнісеньке літо. Цілодобово, цілороково Там панувала тепла погода. В тому лісі дім був без даху. А у домі лише одне ліжко стояло. Воно було теж дерев'яне, Як і сама ця малесенька хата. Хто ж оселився у лісі в горах, Біля озера такого прозорого, Як кришталева сльоза молодої, Дівчини, що чиста своєю душею. То була територія Пана, Чоловіка з ногами козла. Це король всіх сатирів - Він пан їх. А його королівство - поля! Пан панував над природою. Тож він пан був всієї планети. Його царство ліса, луги і поля А іноді навіть все небо! Всюди де є щось живе, То царство великого бога. Божества - що давно вже як смертний... Він вже на порозі кінця. Пан помирає, а з ним і планета, Дика природа: луги, ліса, небо. Виновні тут люди.. Бо вони самі вже стали богами. Вони вирішають долю планети. Тож боги тепер не потрібні. А Пан - то перша.революційна.жертва.

2023-07-27 14:23:19

5

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Хонна

@Lexa T Kuro до речі ні, я не читав цього твору. Але назва вже інтригує🤔 я подивлюсь що то за твір, і якщо сподобається, то прочитаю)) дякую за коментар. Є одна цитата, що стосується всіх цих давній міфологій і взагалі богів - "боги доти будуть жити, поки в них вірять", ну або якось так, точної цитати нажаль не пам'ятаю)

Відповісти

2023-07-27 14:55:42

1

Lexa T Kuro

@Хонна Мої друзі сказали, що я божевільна, що прочитала цю книгу всю) Вона велика).

Відповісти

2023-07-27 14:56:44

1

Хонна

@Lexa T Kuro ну розміри мене ніколи не лякали😅 я теж можна сказати божевільний читач) (чого я тільки не читав.. і скільки..)

Відповісти

2023-07-27 14:57:35

1

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

10

3214

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

49

6

790