Παν - ὁ θεός ὁ ἤδη θνητός (Пан- бог, що вже смертний)

Хонна

Десь далеко у лісі Було спражнісеньке літо. Цілодобово, цілороково Там панувала тепла погода. В тому лісі дім був без даху. А у домі лише одне ліжко стояло. Воно було теж дерев'яне, Як і сама ця малесенька хата. Хто ж оселився у лісі в горах, Біля озера такого прозорого, Як кришталева сльоза молодої, Дівчини, що чиста своєю душею. То була територія Пана, Чоловіка з ногами козла. Це король всіх сатирів - Він пан їх. А його королівство - поля! Пан панував над природою. Тож він пан був всієї планети. Його царство ліса, луги і поля А іноді навіть все небо! Всюди де є щось живе, То царство великого бога. Божества - що давно вже як смертний... Він вже на порозі кінця. Пан помирає, а з ним і планета, Дика природа: луги, ліса, небо. Виновні тут люди.. Бо вони самі вже стали богами. Вони вирішають долю планети. Тож боги тепер не потрібні. А Пан - то перша.революційна.жертва.

2023-07-27 14:23:19

5

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Хонна

@Lexa T Kuro до речі ні, я не читав цього твору. Але назва вже інтригує🤔 я подивлюсь що то за твір, і якщо сподобається, то прочитаю)) дякую за коментар. Є одна цитата, що стосується всіх цих давній міфологій і взагалі богів - "боги доти будуть жити, поки в них вірять", ну або якось так, точної цитати нажаль не пам'ятаю)

Відповісти

2023-07-27 14:55:42

1

Lexa T Kuro

@Хонна Мої друзі сказали, що я божевільна, що прочитала цю книгу всю) Вона велика).

Відповісти

2023-07-27 14:56:44

1

Хонна

@Lexa T Kuro ну розміри мене ніколи не лякали😅 я теж можна сказати божевільний читач) (чого я тільки не читав.. і скільки..)

Відповісти

2023-07-27 14:57:35

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12776

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5874