Παν - ὁ θεός ὁ ἤδη θνητός
(Пан- бог, що вже смертний)
Десь далеко у лісі
Було спражнісеньке літо.
Цілодобово, цілороково
Там панувала тепла погода.
В тому лісі дім був без даху.
А у домі лише одне ліжко стояло.
Воно було теж дерев'яне,
Як і сама ця малесенька хата.
Хто ж оселився у лісі в горах,
Біля озера такого прозорого,
Як кришталева сльоза молодої,
Дівчини, що чиста своєю душею.
То була територія Пана,
Чоловіка з ногами козла.
Це король всіх сатирів - Він пан їх.
А його королівство - поля!
Пан панував над природою.
Тож він пан був всієї планети.
Його царство ліса, луги і поля
А іноді навіть все небо!
Всюди де є щось живе,
То царство великого бога.
Божества - що давно вже як смертний...
Він вже на порозі кінця.
Пан помирає, а з ним і планета,
Дика природа: луги, ліса, небо.
Виновні тут люди..
Бо вони самі вже стали богами.
Вони вирішають долю планети.
Тож боги тепер не потрібні.
А Пан - то перша.революційна.жертва.
2023-07-27 14:23:19
5
6