Παν - ὁ θεός ὁ ἤδη θνητός (Пан- бог, що вже смертний)

Хонна

Десь далеко у лісі Було спражнісеньке літо. Цілодобово, цілороково Там панувала тепла погода. В тому лісі дім був без даху. А у домі лише одне ліжко стояло. Воно було теж дерев'яне, Як і сама ця малесенька хата. Хто ж оселився у лісі в горах, Біля озера такого прозорого, Як кришталева сльоза молодої, Дівчини, що чиста своєю душею. То була територія Пана, Чоловіка з ногами козла. Це король всіх сатирів - Він пан їх. А його королівство - поля! Пан панував над природою. Тож він пан був всієї планети. Його царство ліса, луги і поля А іноді навіть все небо! Всюди де є щось живе, То царство великого бога. Божества - що давно вже як смертний... Він вже на порозі кінця. Пан помирає, а з ним і планета, Дика природа: луги, ліса, небо. Виновні тут люди.. Бо вони самі вже стали богами. Вони вирішають долю планети. Тож боги тепер не потрібні. А Пан - то перша.революційна.жертва.

2023-07-27 14:23:19

5

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Хонна

@Lexa T Kuro до речі ні, я не читав цього твору. Але назва вже інтригує🤔 я подивлюсь що то за твір, і якщо сподобається, то прочитаю)) дякую за коментар. Є одна цитата, що стосується всіх цих давній міфологій і взагалі богів - "боги доти будуть жити, поки в них вірять", ну або якось так, точної цитати нажаль не пам'ятаю)

Відповісти

2023-07-27 14:55:42

1

Lexa T Kuro

@Хонна Мої друзі сказали, що я божевільна, що прочитала цю книгу всю) Вона велика).

Відповісти

2023-07-27 14:56:44

1

Хонна

@Lexa T Kuro ну розміри мене ніколи не лякали😅 я теж можна сказати божевільний читач) (чого я тільки не читав.. і скільки..)

Відповісти

2023-07-27 14:57:35

1

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2793

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1502