Сад серед душ
Хонна
Була то чаща, Що скидалася на сад. Були могутні то дуби, Що вважали себе грушами. І жила там дівчина одна Що виглядала так, Якою і була. Молода, руда, красива, З фігурою що прославляють всі поети. А художники ніколи б не змогли Відобразити краси її. Хоча зовні то була богиня, Всередині душі її був мрак. Вона була розбита, Вона чекала все на щось - На одну людину... Вона згадувала все її Вона ще пам'ятала. Хто він.. точніше ким він був. Її ніхто вже не кохав. Не міг. Бо в душі її був розлад Вона б хотіла закохатись і сама. Але все згадувала Його. Коли місяць сходить В небо без зірок. Дівчина сидить і дивиться угору. І мов би поруч з нею ще один митець замовк. Сидить, тримає її руку... Кінець історії цієй, Ще нам все не відомий. Ми просто дивимось на неї. Кохаємо її.. Але підійти ми поки що не можемо. Повинна тільки перший крок сама вона зробити...
2023-07-02 14:31:24
1
0
Інші вірші поета
DnD Сесія Ζεύς Лицар в сучасному світі
Інші поети
泽明 王
@WangZeMing_Z85
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2377
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2491