...
Хонна
Я ревнував її до каплі Вона ж полюбляла дощ. Вона не така й ідеальна, Але я прив'язався, що ж.. Вона приділила трохи уваги Я уявив, що назавжди. Але пройшов рік, або більше, І все, нема моєї коханої. Будь то тепер..  Якщо я тепер покохаю Звісно ж, все буде інакше І буду тепер об'єктивним. Ні, не буду, мабуть, кохати...
2023-09-19 20:51:22
5
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Lexa T Kuro
@Хонна Ну, це все досвід. І коли це стане світлою пам'яттю - то буде вже мудрість😉 І мабуть то було не Кохання... Люди часто закоханість з Коханням плутають.... А Справжнє Кохання твоє ще попереду, тому у кінці трикрапка😉🙏☀️ Все буде добре - ось побачиш! У Всесвіту на всіх свої плани😉
Відповісти
2023-09-20 06:44:47
1
Хонна
@Lexa T Kuro ахпха, та, мені багато хто це казав, і, я фактично згоден з цим
Відповісти
2023-09-20 07:23:30
1
Lexa T Kuro
@Хонна От і добре 👍😉
Відповісти
2023-09-20 08:00:24
Подобається
Інші вірші поета
Острів самотньої душі Лицар в сучасному світі Ніч Стан душі
Інші поети
jxsx_ kxlsxw
@jxsx_kxlsxw
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1570
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11215