Уявний лист до Марусі Чурай

Хонна

Привіт тобі, о пісня Привіт тобі краса Привіт Марусю – втілення кохання Виспівуєш ти українське радісне й гірке життя. Пишу я тобі крізь століття, крізь покоління різних тяжких й важких подій. Хочу я запитати тебе, чому ж ти не продовжила і далі жити, Ну навіщо умирати рано, не тілесно так душею. Чому б і далі не співати, чому б і далі не пісні? Вони були твоїм життям! Вони як сказано було душа – твоя душа, Марусю, І закінчивши співати, ти вбила тим самим своє життя. Але пусте, вже це все відтворилось, і не змінити цих сумних подій. Для нас хоча б і залишився роман про тебе, пам’ять о тобі. Тепер ми будемо життя своє все знати, про долю трагічну твою. Ми будемо тужити разом із тобою, ми будемо співати про твою тугу. Можливо щось мені потрібно розказати і про себе? А то ми все про тебе та й про тебе. Живу я в двадцять першому сторіччі. Я тільки підліток, мені шістнадцять літ. Але я пережив корону (смертельний вірус я скажу тобі) І витримую я зараз чергову війну, і знов таки... Війну за нашу свободу, війну за українську душу. Я не воюю, замалий я ще. Але як саме ти, явчусь писати і пісні Ну, не пісні.. окремо музику, а окремо і вірші. Все, мені потрібно говорити тобі прощавай. Навряд чи я буду писати про тебе, навряд чи згадаю про тебе я знов.. Життя важке завжди, і кожен думає тільки про себе Але в пам’яті ти будеш постійно моїй Співати, тужити, можливо і навіть радіти. Але головне – ти будеш жити Жити ти будеш завжди, бо пам’ять – річ вічна А як говорила людина одна Поки пам’ять про когось жива Жива і сама та людина Ну не тілесно, але ж головне що душею Душею жива, і це головне. Ну все, я втомився писати, Це складно, писати вірші. Тож прощай, Марусю, па-па тобі Ти завжди живи, ти завжди співай

2023-03-29 07:03:49

Інші вірші поета

Мертвих кохання Пробіжка Запах сухої трави.. Ήφαιστος (Гефест)

Інші поети

Ruslana

@rock_ksolana

Truth13

@Truth13

Veronika Gold

@Goldenbum

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

3058

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

2002