Запах сухої трави..

Хонна

Вона була так близько від мене. Губи торкались вуха мого. Я не бачив обличя її, Вона обіймала зі спини тіла мого.. Я дивився вперед, Але відчував тільки дівчину ту. У спину впирались груди м'які, Волосся її лоскотало шию мою. Я дивився вперед, де нічого не було. Від неї пахло бузком квітучим - Чарівної сили парфуми. Її руки, сильні й красиві Обвивали плечі мої все спускаючись вниз. Кожен дотик її настільки був ніжний, Що дихати я зовсім не міг. Вона шепотіла на вухо мені. Я не розчув жодного слова Вона щось казала, а я був німий. Тільки запах я чув від слів тих. Її подих, як свіже скошене поле Її запах, свіжої майже сухої трави...

2023-07-30 20:14:42

4

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Lexa T Kuro

@Хонна Та це круто!👍👍👍 Ви я бачу "багатогранна" людина! Таким і залишайтеся! Я обожнюю людей, які не бояться висловлювати свою точку зору та буди поза натовпом😉👍

Відповісти

2023-08-01 07:07:13

1

Хонна

@Lexa T Kuro іноді я настільки "багатогранна" людина, що аж лячно😂

Відповісти

2023-08-01 07:28:39

1

Lexa T Kuro

@Хонна Та то круто!) 🔥👍

Відповісти

2023-08-01 07:40:48

1

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2377

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12437