Назавжди
І хай у світі загадкових цих пригод, Хай там за небокраєм у світі мрячних і світлих думок. Де люди думають гадають, як жити, і як вижити водночас, не забуваючи про світ цілісіньких подій. Ту саму мить, ту саму думу, хай збереже цей лист подій. Нехай живе там воля наша, незламна, одинока мить. Пусть буде це незламною фортецею у світі цих засмучених створінь. Це буде показом, тому злощавому кінцю, який так хоче всіх забрати, у показову старту цю. Нехай це все і стане правда, не хай це буде остання мить, хоч смерті я боюся, хоч це страшні тортури, хоч може це страшна агонія душі моєї, в пориві болю, з остатків лоскотів життя... Ніколи я не стану монстром, злодієм, потвориськом, чужих ідей, хто хоче цю фортецю ущент зламати. Ніколи я не стану погляд закривати, на всі події мрячного життя. Хай світ подивиться на скільки все погано, хай думає, гадає, хоч голову собі скрутить. Я роль таки всю відіграю, і покажу їм справжню віру в мить. Ніколи я не стану тою мрячною думою, де сказано, живи заради мене в цю коротку мить. Я стану для всіх опорною думою. Хай всі побачать, і подумають про себе: - Мені настав той час творить. Хай люди візьмуться за руки, хай боляче то буде, нестерпний біль. Робити треба щось, іначе біль цей буде назавжди, а не на цю коротку мить.
2022-12-12 14:22:45
1
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6069
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
3106