Подумай і твори...
Я хочу залишитися в історії на віка Щоб кожен згадував моє ім'я, Щоб кожен знав, хто я такий. Таких як, я, велика множина, Тим менш таких ідей плине. Не зможе зупинити, ні цунамі, ні вітра, Мою ідею крізь віка. Скажу тобі мій любий друже, Як хочеш щось зробить, бери дума, Подумай і твори, твори, що треба світи цьому Лиш думка твоя в голові постане постаттю, крізь нас і встане повз віка. Хай діти думають, гадають, чому все сталося ось так, хай голови собі кружляють чому зробили саме так. Чому всі рішення прийняті, чому не зроблено інакше, і шо ж там сталося в ті часа. Хай думають придумають, і пусть ідея в їх серцях незгасне повз віка і покоління, як не згасла і у нас. Пусть полум1я це дивне несе думки у круговерть бажань і всіх думок, нехай все станеться, все буде так, як бажаєм того ми. Зробити так і крізь віки, хай збереже всі наші думи, в постаті думки. Нехай залишимось в душі історичної надії, на сторінках підручників, книжок. Нехай це все не марно плине і через часи все буде так. Хай сторінки історії гортають юні пальці, для кого, наші величні думи, лиш фантастичній світ незбагнених думок. Хай це пливе віками і роками, годинами, секундами, крізь час, людей, крізь всю історію думи людської, світу нашого сього. Хай все це буде не напрасно, хай збережем цю мить от зараз - на віка. Хай буде все це не напрасно, подумай і твори, дитя...
2022-12-11 19:43:58
3
0
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1880
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3730