Подумай і твори...
Я хочу залишитися в історії на віка Щоб кожен згадував моє ім'я, Щоб кожен знав, хто я такий. Таких як, я, велика множина, Тим менш таких ідей плине. Не зможе зупинити, ні цунамі, ні вітра, Мою ідею крізь віка. Скажу тобі мій любий друже, Як хочеш щось зробить, бери дума, Подумай і твори, твори, що треба світи цьому Лиш думка твоя в голові постане постаттю, крізь нас і встане повз віка. Хай діти думають, гадають, чому все сталося ось так, хай голови собі кружляють чому зробили саме так. Чому всі рішення прийняті, чому не зроблено інакше, і шо ж там сталося в ті часа. Хай думають придумають, і пусть ідея в їх серцях незгасне повз віка і покоління, як не згасла і у нас. Пусть полум1я це дивне несе думки у круговерть бажань і всіх думок, нехай все станеться, все буде так, як бажаєм того ми. Зробити так і крізь віки, хай збереже всі наші думи, в постаті думки. Нехай залишимось в душі історичної надії, на сторінках підручників, книжок. Нехай це все не марно плине і через часи все буде так. Хай сторінки історії гортають юні пальці, для кого, наші величні думи, лиш фантастичній світ незбагнених думок. Хай це пливе віками і роками, годинами, секундами, крізь час, людей, крізь всю історію думи людської, світу нашого сього. Хай все це буде не напрасно, хай збережем цю мить от зараз - на віка. Хай буде все це не напрасно, подумай і твори, дитя...
2022-12-11 19:43:58
3
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
44
15
1064
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1097