*

Максим Малий

Бродити тут бродити там. Це шлях порівняно з яким усі дива бува, нам нездоланні, незрозумілі зовсім всім. Ми можемо тут залишитись надовго та будем ми чесні самі з собою, покою від того не знайде жодна та душа, той спокій недосяжний він нікому, хоч може він досяжних тим хто сидить на небесах. І все ж таке все наше не збагне то життя, ми розуміємо недосяжність краю, бо ми все йдемо і йдемо, і все нам треба йти на далі. Бо все не вічне все міняється в одну мінливу мить. От може за одну ту й ніч змінитися уся картина. І наче ти живеш життя своє, та ти не ти, ти вже другий. Ти вже і зовсім забуваєш все минуле, і все життя, воно як наче недосяжне, як наче щось іще прекрасне, не дивлячись на деякі недобрі думи. Ми все живемо і жити треба далі, не забуваючи себе і все що сталося, було. Такими ми дивами є, такими й будем. І я хочу вірить в це усім своїм нутром. Такими ми стежками розуміємо, такими ми стежками та ідемо. І може бути тяжко боляче й неможливо зрозуміти. Но нам це треба, бо ні що, ми загубимось і так, і хай ми йдемо і хай ми мріємо, наш шлях він цільний нескінченний. Він повністю приляжний нам. Він не окремий не чийсь інший, він тільки твій і ти то розумієш сам. І ми не можемо заперечить всю складність, і всю оголеність, і ворожнечу світу іншого, бо ти на стежці цій один і перед світом, ти незбагненно хочеш бути з кимось ще. Але твій шлях за ту свободу він одинокий, не дивлячись на все, його різноманіття барв, він наче й тут, а наче й так далеко, та він все ж незбагненно наш. І хоч то неосяжне незрозуміло, не збагнемо, і все наше життя потрясне, воно завжди в тіні іде. Воно і може в далечі, та воно все ближче до душі, воно десь там в середині. І може хай то стане нашим всім, то хай ми самі будем, і тими хто живе для себе, ні?

2023-02-07 16:26:54

1

0

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1599

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

2743