Останній дим
Man Vi
Останній дим останніх всіх баталій, У них прийма душа останній душ. Без цих боїв життя мов без реалій, Неначе ми зірвали лиха куш. Цей запах… ні! – раює вже єство, Забуло нащо й що воно тут робить. Все пальцем тиче: «Те! Й тего! Й тего!» Реальність потихеньку розум зводить. Останні постріли останніх куль – Душа лежить в поразці, мов блаженна. На розум ліг жахливосірий блуд, Шукаючи у лиха сокровенне.
2018-06-21 16:09:20
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Man Vi
, дякую 😊😊😊
Відповісти
2018-06-21 16:30:52
Подобається
Man Vi
дякую 😉
Відповісти
2018-07-11 20:28:16
Подобається
Інші вірші поета
Мовби It's me Кожна зустріч Вода замість віскі
Інші поети
Iryna Markova
@iryna_markova
Corbie
@ezzylryb
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
4213
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12991