N E Z A B U D K A
Man Vi
Привіт, о мила незабутко, Немов троянда пелюстки Ховаєш ти прекрасні руки, Чи то за листячком шипи? Хотів тобі я щось шепнути – Але біжиш, бо треба йти… Усе тримаєш при собі, Яка ж то скриня зі скарбами! І кожен день нові й нові Монети падають місцями. Обшиті зеленню трави, Мандрують десь тими світами.   Багато видно їх в очах, Принишкли в глибині усміхом. По них тягнутись? – біль і страх, Що причаяться в ранах тихо. І на устах, і на плечах Сидять-чекають твій-бо вихор. Дивлюсь – смієшся. Дуже добре! Радію, що в тобі є зірка, Що пелюсткове твоє море, Ані одна пелюстка сіра. Твоя душа аж наскрізь лунка, Моя Прекрасна Незабудка!
2018-10-26 05:27:39
12
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сніданок з Едемом
Дуже гарний вірш
Відповісти
2018-11-04 15:58:37
1
Man Vi
@Сніданок з Едемом дякую)
Відповісти
2018-11-04 16:01:15
1
Інші вірші поета
Лист. Свічка. Серце Резонанс Різнобожжя і чашка Depressive
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Твої долоні
Ай
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
3706
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1567