N E Z A B U D K A
Привіт, о мила незабутко,
Немов троянда пелюстки
Ховаєш ти прекрасні руки,
Чи то за листячком шипи?
Хотів тобі я щось шепнути –
Але біжиш, бо треба йти…
Усе тримаєш при собі,
Яка ж то скриня зі скарбами!
І кожен день нові й нові
Монети падають місцями.
Обшиті зеленню трави,
Мандрують десь тими світами.
Багато видно їх в очах,
Принишкли в глибині усміхом.
По них тягнутись? – біль і страх,
Що причаяться в ранах тихо.
І на устах, і на плечах
Сидять-чекають твій-бо вихор.
Дивлюсь – смієшся. Дуже добре!
Радію, що в тобі є зірка,
Що пелюсткове твоє море,
Ані одна пелюстка сіра.
Твоя душа аж наскрізь лунка,
Моя Прекрасна Незабудка!
2018-10-26 05:27:39
12
2