N E Z A B U D K A
Man Vi
Привіт, о мила незабутко, Немов троянда пелюстки Ховаєш ти прекрасні руки, Чи то за листячком шипи? Хотів тобі я щось шепнути – Але біжиш, бо треба йти… Усе тримаєш при собі, Яка ж то скриня зі скарбами! І кожен день нові й нові Монети падають місцями. Обшиті зеленню трави, Мандрують десь тими світами.   Багато видно їх в очах, Принишкли в глибині усміхом. По них тягнутись? – біль і страх, Що причаяться в ранах тихо. І на устах, і на плечах Сидять-чекають твій-бо вихор. Дивлюсь – смієшся. Дуже добре! Радію, що в тобі є зірка, Що пелюсткове твоє море, Ані одна пелюстка сіра. Твоя душа аж наскрізь лунка, Моя Прекрасна Незабудка!
2018-10-26 05:27:39
12
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сніданок з Едемом
Дуже гарний вірш
Відповісти
2018-11-04 15:58:37
1
Man Vi
@Сніданок з Едемом дякую)
Відповісти
2018-11-04 16:01:15
1
Інші вірші поета
It's me Опіки Сталось... Тут
Інші поети
Cara Ebon
@caraebon
Yash Kapoor
@ykapoor
Charlie
@CharliePage
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16466
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1953