Не рвіться ви, життя нитки

Man Vi

Не рвіться ви, життя нитки, Не бий ти, зливо, в свої сурми! О Всесвіте, ти їх віки Убережи, мов діток шумних! Та ні – тканина рветься все, Ну чути неба сліз крізь горни! А час - такий, і він іде: Тіпає нас в свої полони. Старі світлини, вмиті вщент, Десь тихо ніжаться в шухляді. І сльози ті ані на мент Не сохнуть у душі розп’ятій. Ви бережіть їх. І слова, Які ще не сказали досі. Коли лиш серце залуна, Сходіть до себе ви у гості.

2018-11-14 06:39:19

Інші вірші поета

Зумій! Зламаний годинник Надряпати б на язиці Звук єдиний — розпад

Інші поети

Doesnt Matter

@Doesntmatter

Псина

@darth_silence

Mateo Torres

@mateo_adrian

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

3079

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6822