Не рвіться ви, життя нитки
Не рвіться ви, життя нитки,
Не бий ти, зливо, в свої сурми!
О Всесвіте, ти їх віки
Убережи, мов діток шумних!
Та ні – тканина рветься все,
Ну чути неба сліз крізь горни!
А час - такий, і він іде:
Тіпає нас в свої полони.
Старі світлини, вмиті вщент,
Десь тихо ніжаться в шухляді.
І сльози ті ані на мент
Не сохнуть у душі розп’ятій.
Ви бережіть їх. І слова,
Які ще не сказали досі.
Коли лиш серце залуна,
Сходіть до себе ви у гості.
2018-11-14 06:39:19
8
0