Не рвіться ви, життя нитки
Не рвіться ви, життя нитки, Не бий ти, зливо, в свої сурми! О Всесвіте, ти їх віки Убережи, мов діток шумних! Та ні – тканина рветься все, Ну чути неба сліз крізь горни! А час - такий, і він іде: Тіпає нас в свої полони. Старі світлини, вмиті вщент, Десь тихо ніжаться в шухляді. І сльози ті ані на мент Не сохнуть у душі розп’ятій. Ви бережіть їх. І слова, Які ще не сказали досі. Коли лиш серце залуна, Сходіть до себе ви у гості.
2018-11-14 06:39:19
8
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
130
26
4501
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3849