Обличчя святого
Man Vi
(18+)
Цвяхи у пальцях Долонях Обличчя суворе Наче Ісусове Воно скривилося в болі Але все ще суворо Зціпивши зуби Кров, що її поглинає земля Захлинаючись від хвилі жадоби Вирощує ненависть Породжує злобу Та обличчя суворе Наче з ікони святого Воно не бажає добра Ореол із вен Терновий вінок Облилися потом Вкрилися муками Бажаннями смерті Кату своєму Схрещені пальці Хрестять смертного Хрещенним гнівом Рубаючи пальцями Пронизані цвяхами Забиваючи ненависть Всепроникаючу злобу У ворожу голову Очі ворожі Від страху скошені У сторону пекла Дияволу моляться марно Кінець їхній нестерпний Суворий Як обличчя святого. 29.09.2022 (19:08)
2022-10-31 16:00:11
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Man Vi
@Джавелін ꑭ Байрактарович Дякую за відгук 😁
Відповісти
2022-10-31 16:02:49
Подобається
Інші вірші поета
Кожна зустріч When the Shadows Reveal Us Ціна тиші Капля
Інші поети
_Юпитер_
@_Cuddlies_
Arif Babatinca
@arif_babatinca
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9326
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3849