Дим
Man Vi
Сміх у нейронах, Мить, перегони Вже відшукали щасливий кінець. Я — поза бортом Впрост, парашутом Лину за беріг усіх цих сердець. В подихах ловлю В неба щось молю І розумію, що все то — дарма, Може, покажуть В очі. Й розкажуть, Те, що не бачим...Того, що нема... Всі поспішають. Думку гадаю, А чи зупиниться в натовпі хтось. Гляне на все це, Хаос край серця Не заплете вже страх-ниточки рос. Часу в нас обмаль Болі і тромби Крадуть у вен усе місце добра Моє звертання: Люди, чекання Не подарує нічого, крім зла! Дії мов фрукти: Темрява й муки Вкриє їх цвіллю і темною гниллю. Вдумайтесь, люде Добре чи буде Цвяхом пробити наскрізь свої мрії? Маєте все Мало вам ще! Хочете більше, та ліньки самим Встати й піти! Взяти й знайти! Страх залишитись самотнім, мов дим!
2018-10-20 21:38:48
11
0
Інші вірші поета
Зламаний годинник Останній дим The Myth Самотності
Інші поети
Ren
@Panda_4010
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2606
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3836