Відлуння міста
Давай загубимось у місті, Утратимо межу із часом. Не знати вихід з лабіринту, В якім ходитимемо разом, — Це так прекрасно, наче сон, І чути скрізь "Угу!" тих сов... Він буде медом у вухах, Якщо не вистачить розмов. Візьмемо сенс, що на плечах, Вкрадемо миті на вустах, Й підемо містом нелюдським. Нам вулиці таврують шлях, Ми лиш потягнемо за ним. І будем бавитись з зірками, Що кинуть в нас своєї мани, Полишать враз із Чимсь й з Нічим. І місто вдарить об цеглини, Тривогу викличе в квартирах, Піднімуть свічки, наче мрії, І полетять із ними в вирій. А ми — блукатимем щосили.
2019-02-20 23:28:02
6
0
Схожі вірші
Всі
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8210
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2472