Відлуння міста
Давай загубимось у місті,
Утратимо межу із часом.
Не знати вихід з лабіринту,
В якім ходитимемо разом, —
Це так прекрасно, наче сон,
І чути скрізь "Угу!" тих сов...
Він буде медом у вухах,
Якщо не вистачить розмов.
Візьмемо сенс, що на плечах,
Вкрадемо миті на вустах,
Й підемо містом нелюдським.
Нам вулиці таврують шлях,
Ми лиш потягнемо за ним.
І будем бавитись з зірками,
Що кинуть в нас своєї мани,
Полишать враз із Чимсь й з Нічим.
І місто вдарить об цеглини,
Тривогу викличе в квартирах,
Піднімуть свічки, наче мрії,
І полетять із ними в вирій.
А ми — блукатимем щосили.
2019-02-20 23:28:02
6
0