Відлуння міста
Man Vi
Давай загубимось у місті, Утратимо межу із часом. Не знати вихід з лабіринту, В якім ходитимемо разом, — Це так прекрасно, наче сон, І чути скрізь "Угу!" тих сов... Він буде медом у вухах, Якщо не вистачить розмов. Візьмемо сенс, що на плечах, Вкрадемо миті на вустах, Й підемо містом нелюдським. Нам вулиці таврують шлях, Ми лиш потягнемо за ним. І будем бавитись з зірками, Що кинуть в нас своєї мани, Полишать враз із Чимсь й з Нічим. І місто вдарить об цеглини, Тривогу викличе в квартирах, Піднімуть свічки, наче мрії, І полетять із ними в вирій. А ми — блукатимем щосили.
2019-02-20 23:28:02
6
0
Інші вірші поета
#мої_демони Опіки Не рвіться ви, життя нитки Птаха
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2476
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1836