Тріск
(18+)
Скеля розламана — сиплеться камінь, То є лиш долі, лиш десь унизу. Спогади теплі померли намарно, Їхні останки посохли в гробу. Камені виросли у моноліти Стіни навколо безколірних стін. Усмішки блідлі, брехливі, в лахмітті, Показ прем'єри надпафосних мін. Слово лестить, що аж хочеться вбити Звуки гидливі, — у павутинні. Тиша повідає більше, чим квіти, Більше, чим подихи — довше, чим біль. Гамір цих речень — неначе шум моря: Краю не має, і сенс загубив. Кожен питає про справи і горе, Чим всі останні ці дні дорожив. Що по новинах? — що десь за рогом? Хто чим живе? Чим кращий і гірш? Скільки забутих потрапило в морги? Хто не зберіг своїх ясність облич? Це — вже традиція, та вже роками Виросла в корені й пагін знайшла. Мохом руйнується і блискавками Скеля потужна, але лиш "була". Була в словах, десь трохи у діях, Була в питаннях, — камінні її. Якось-то гори покоїлись в мирі, Зараз постійно бенкет у війні.
2018-12-31 10:35:08
2
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3409
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5734