Навчила
Навчила мене цілуватись У шию, у вуха, у губи Твоє піднебінне закляття Рятує від каменю суму. Навчила мене ти кохати, Тонути в твоїм шепотінні, Скидати всіх роздумів лати, Неначе листву праосінню. Навчила ти гратись з тобою, Торкатися пальцями тіла. І вести до шиї рукою, Чекати, аби ти зомліла. Навчила ловити в падінні, Горнути поволі до себе, Скрадатися леткою тінню, У очі цілуючи ледве. Навчила лежать на колінах, Дивитись на радісне личко Тулитись до теплого тіла Та гратися тишком і нишком. Навчила у тьмі підпускати До себе зволожені губи, Відчути, як мрії крислаті Попадали пухом на груди. Навчила ти бути з тобою І мліти від запаху слів, Коли я у ліжку спросоння Уста твої ніжні зустрів.
2019-10-29 17:04:18
11
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Man Vi
дякую))) ☺️
Відповісти
2019-10-29 19:50:17
Подобається
Man Vi
@Серафім wow) Не очікував) Вельми приємно вражений))) ☺️😁
Відповісти
2019-10-29 19:51:40
Подобається
Aila
Неймовірно гарні слова😍😍😍
Відповісти
2019-10-30 16:10:25
1
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4848
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1652