Навчила
Навчила мене цілуватись У шию, у вуха, у губи Твоє піднебінне закляття Рятує від каменю суму. Навчила мене ти кохати, Тонути в твоїм шепотінні, Скидати всіх роздумів лати, Неначе листву праосінню. Навчила ти гратись з тобою, Торкатися пальцями тіла. І вести до шиї рукою, Чекати, аби ти зомліла. Навчила ловити в падінні, Горнути поволі до себе, Скрадатися леткою тінню, У очі цілуючи ледве. Навчила лежать на колінах, Дивитись на радісне личко Тулитись до теплого тіла Та гратися тишком і нишком. Навчила у тьмі підпускати До себе зволожені губи, Відчути, як мрії крислаті Попадали пухом на груди. Навчила ти бути з тобою І мліти від запаху слів, Коли я у ліжку спросоння Уста твої ніжні зустрів.
2019-10-29 17:04:18
11
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Man Vi
дякую))) ☺️
Відповісти
2019-10-29 19:50:17
Подобається
Man Vi
@Серафім wow) Не очікував) Вельми приємно вражений))) ☺️😁
Відповісти
2019-10-29 19:51:40
Подобається
Aila
Неймовірно гарні слова😍😍😍
Відповісти
2019-10-30 16:10:25
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3150
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3618