Затихла
Затихла мелодія наших імен Так ніжно і так кроткослівно Цілунків випадки... чи був у них сенс? Чому їхній вітер вже дише у спину? Замовкла мелодія наших очей, Взяла німота твоє трепетне тіло. Заледве спадає із ніжних плечей. І тягнеться довго, забуто, несміло. І де ж то мелодія наших сердець? Ось билися в такт. Тепер — хто куди... Забули вони і тебе, і мене, Згадати їм дай, куди тре іти.
2018-11-25 01:24:52
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Арвен
Мне спадабалася. Грустно... 😞
Відповісти
2018-11-25 07:10:26
1
Man Vi
@Арвен дзякую)
Відповісти
2018-11-25 09:22:29
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1907
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4297