Затихла
Man Vi
Затихла мелодія наших імен Так ніжно і так кроткослівно Цілунків випадки... чи був у них сенс? Чому їхній вітер вже дише у спину? Замовкла мелодія наших очей, Взяла німота твоє трепетне тіло. Заледве спадає із ніжних плечей. І тягнеться довго, забуто, несміло. І де ж то мелодія наших сердець? Ось билися в такт. Тепер — хто куди... Забули вони і тебе, і мене, Згадати їм дай, куди тре іти.
2018-11-25 01:24:52
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Арвен
Мне спадабалася. Грустно... 😞
Відповісти
2018-11-25 07:10:26
1
Man Vi
@Арвен дзякую)
Відповісти
2018-11-25 09:22:29
Подобається
Інші вірші поета
Капля Розправити крила Сталось... Звук єдиний — розпад
Інші поети
Kira Snow
@FallingSnow119
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9386
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12629