Затихла

Man Vi

Затихла мелодія наших імен Так ніжно і так кроткослівно Цілунків випадки... чи був у них сенс? Чому їхній вітер вже дише у спину? Замовкла мелодія наших очей, Взяла німота твоє трепетне тіло. Заледве спадає із ніжних плечей. І тягнеться довго, забуто, несміло. І де ж то мелодія наших сердець? Ось билися в такт. Тепер — хто куди... Забули вони і тебе, і мене, Згадати їм дай, куди тре іти.

2018-11-25 01:24:52

9

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Арвен

Мне спадабалася. Грустно... 😞

Відповісти

2018-11-25 07:10:26

1

Man Vi

@Арвен дзякую)

Відповісти

2018-11-25 09:22:29

Подобається

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

16388

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1798