Вірші
До світла
Випустила всі свої страхи на папір –
Чорними зміями звиваються, жахають – препарую по одинці.
Зціджую їх цілющу отруту
Загартовую душу
Відкриваю серце.
Як одержимий паломник, крокую в найглибші світи підсвідомості - з розплющеними очима.
Хотіла знайти ту маленьку дівчинку, що править балом, а вона лише частина пазлу.
Беру ЇЇ-СЕБЕ за руку й сміливо крокую вперед.
Крізь кромішню темінь до світла.
1
0
38
Птахи
Я не знаю своєї долі
В який день не розплющу очі
Та мине не одне століття й
Потону між чужих історій
А дерева все ж так привітно
лоскотатимуть чужі скроні
І літатимуть в небі птахи
Хай там що Тріпотітимуть крила
Може так же на них знов подивишся ти
Знов тривога. Сирена і дві стіни.
(Сподіваюсь не знаєш про що я)
Не бажай зрозуміти як ми жили
Бо романтики мало в чужому болі.
2
0
98
До мене приходив звір
До мене приходив звір.
Він довго дивився здаля.
І осінь ішла з ним,
І мерзла його земля.
І я, як мале дитя -
Ховалась всього за крок.
Замерзла й душа моя!
З очей замість сліз - пісок.
До мене приходив звір,
Сліди ще трима земля.
І в думці одне з тих пір:
А що, як то була я?
1
0
157
Без приводу
Вона перестала писати вірші
То часу нема, то дощів...
Вона незаводить душевних розмов,
Бо більше не вірить в кіношну любов.
5
2
157
Під дверима
Розплющив очі - сонце сходе,
Зустріну ранок знов на сходах
Під твоїми дверима, натщесерце.
Тілько не сердся,
І не гляне, як сходе по східцях.
А я ж проводжаю поглядом, зачаровано:
прямує на схід, тож на сходку.
Схопив би тебе за гнучкий стан,
Вкрав би... —не дозволяєш.
Лише очі сумні прямують за тобою,
А ноги завше до твого дому,
Наче безхатько — плачевний стан.
Шепочу обвітренними вустами
Свої зізнання, як шелест листя.
Висохшими очима дивлюся в небо,
Чекаю, може колись доторкнетеся
до мене — твоя тінь.
Лиш поет години цілі пише вірші геть без цілі, я ж чекаю на жадану прохолоду.
Твій килимок під дверима.
3
2
322
Я - дитина.
Я дитина! Була і зостанусь,
Хоч і знаю я ціну грошам.
Янголят наліпила з багнюки
Й присвятила їм цього вірша.
1
0
404
Спати під дощі
Війна триває вже не перший день
Не перший день тривають градові дощі
Шалений вітер завиваючих пісень
Скрадає вибухи тої грози вночі.
Вони навчились по чужих слідах
Перевіряти стежку раз у раз
Усіх торкнулася одна біда
Війна змела собою мирний час.
Вони навчились спати під дощі
Непролитих колючих сліз
Вони тримають у руках своїх ключі
Не відкивають двері, а проходять крізь.
3
0
272
Маківка
Нутрощі нутрощі нутрощі
Змелені зсічені зсушені
Втратила цвіт моя маківка
Висохла та не розтрощена
Пусто в середині порожньо
Зломить рука мене зморщена
Відьмі за пазуху зрощена
Ще не кінець - буду мотанка
Вбита прошита проколота
Змелені зсушені нутрощі
Нове життя буде гратися
Доки моє забуватися
6
2
348
Розумієш
Розумієш я могла б читати новини
перелякана або сонна
Я би навіть могла поїхати із України,
але я залишаюсь вдома
Тут навколо вода
І нікого нема
Навіть стріхи й дома
Поховала вона
Обійму журавля
Й полечу крізь сніги
Крізь холодні серця
Стережись вороги.
Лише вікна пусті
Й посинілі вуста
Лише шепіт "прости"
Не спаслася й сама...
ОБІЙМУ журавля і зроблю три круги
Там де неня моя, де мої береги
Я накрию крилом у моторнім човні
Тих людей що разом помагали мені
І хай їхнє добро засіває весь світ
Збережи Україно увесь їхній рід
Щоб сміливість і сила не торкалися дна
Щоб жила Україна, моя рідна земля.
5
3
278
Твій кіберпростір
Змотиваваний твоїми словами
Б'юся вкотре в гарячці
Об чужі екрани, двоїчним кодом.
Мене зустрічають скляним поглядом,
Реагують, змахнувши пальцем:
Надто надокучливий і недолугий,
Навіть зачепитися ні за що.
Просто згубитися в павутині чужих ілюзій, прикорнути десь у затінку таємних бажань, та боляче лишатись на самоті зі своїми думками. Навіть там вони тягнуться до реальності, шукають факти, відмітають мрії, нагадують хто я, і сміються з того, що не можу сказати у голос.
Почуваюся наче на шахматній дошці, та я там не король, не ферзь і, на жаль, не пішак.
15
2
479
Колискова
Он вже сонечко сідає
І наш котик позіхає.
Треба спатоньки лягати:
й засинати, й засинати.
Спи мій любенький синочку,
Обійматиму всю ночку,
Зранку вспієш ти пограти,
Зараз треба — засинати.
Спи синочку любий мій,
Сни летять до твоїх вій.
Пригорнула до серденька,
Обіймає ніжно ненька.
Вже сопе мала дитина,
На подушку капа слина.
Влігся поруч теплий кіт,
Муркотів поки не зтих.
Всі заснули навіть тато,
Тож припинемо співати
Зараз треба — засинати,
Засинати й міцно спати. ❤️
10
1
326
Вуста
Твої вуста — яскравими рожевими плямами лишаються на моїх комірцях,
і завжди чіткими відбитками в свіжих, паперових листах,
маленькими червоними смайлами з кожним "кохаю", "привіт".
І все в нас просто чудово, але,
на жаль, я — звичайнісінький кіт.
26
2
686
Май
Май на увазі: твоє кожне слово змінює всесвіт.
Чи знаєш, скільки на світі схожих думок?
Схожих бажань, кроків, досягнень і звершень?
Кожен твій порух — це вибух енергій.
Навколишній хаос — відлагодженний процес.
Не зрозуміти, за даний нам відрізок часу, весь механізм.
Ти намалюєш у мріях ескіз,
через тисячі років який довершать!
Кожен по собі — листок.
Усі разом ми мішаний ліс!
Май на увазі: сукупність думок змінює всесвіт.
Значення має навіть мізерна тінь.
Кожен твій крок, дотик, тремтіння вій.
Май на увазі: ти — згусток енергій.
В просторі, часі ти завжди будеш свій.
17
18
1015
Сатир
Знайомі вже не перший рік,
Є безліч спільних сторі в інстаграмі.
Ти моя німфа, я - твій улюблений сатир,
Ти знаєш все про мої шрами.
І все чудово, вдало склалося життя:
Ти на канапі, Я — на дивані,
Та раптом прийде відчуття,
Що наша дружба, лиш на екрані.
Ми не знімаємося у кіно, ні!
Це не новий блокбастер,
Я не герой в крутій піжамі.
Ба, навіть і не режисер!
А так хотілося б з тобою... на татамі...
Проговорити хоч разок про те, про се...
І хто ж бо зна, як там складеться далі!
Та, знову щось мене несе,
То все дівчата, напівоголені, в рекламі.
17
0
545
Чуєш?
Рахунок йде
Вже не на дні
Вже місяцями
Тебе не бачив
Не обіймав
Не відчував
Твій подих
Лише у трубці
телефонній
Чуєш
Ми ще одна країна
Не поділяють
Нас кордони
Що нам закон
Та що нам чуже
Лихо
Коли не вистачає
Кисню
Моє повітря
Серце б'ється
Лише поруч
Лише з тобою поруч!
Чуєш?
27
0
656
Серпанок
"Будь ласка, повертайся на світанні,"
— благав туман, як падала роса.
І кожен раз, мов бачились востаннє...
І знов, і знов, злітали в небеса.
І плакали дощами хмари,
Коли вона лишалася сама.
Знов ніжно обіймав її серпанок
В степу, доки не висохне трава.
Такі однакові та різні долі,
Туман з росою — це така краса!
Так і у нас з тобою: одні зорі,
Але, нажаль, стежинка не одна.
#УМ
37
4
794
Без тебе
Холодний вітер вірвався у мою оселю,
Зав'яли квіти, як і раніше я вдивляються у стелю,
Із рухом сонця змінюється тінь
від абажуру...
Я сподіваюсь знаєш, як по тобі
я сумую.
Я не раз говорив, що трохи дивакуватий,
Ти сміялась завжди,
казала таких багато.
Скільки даремних слів!
"Пробач" мені не сказати.
Скільки зламаних душ,
Тепер немає свята.
Хлопці не плачуть, та чому так сльози стрімко ллються?
Планували старість, обирарали кляту люстру.
Ми поводитись як діти.
Ти наче янголя з просоння.
А що тепер? Сиджу один, на підвіконні.
Я відкрию вікно,
Вдихну свіже повітря,
Уявлю, що ти знов
поливаєш квіти.
Ми літали у двох —
Лишилось тільки пір'я.
Небо хмариться, бо
завтра твоє весілля.
Я не знав, що любов
то не дозвілля.
23
3
640
Під куполом неба
(пісня)
Під куполом неба.
Є людина в якій знайдеш щастя.
Є будинок, де знайдеш свій дім.
Під куполом неба.
Головне, що в тебе є не вкрасти,
Лиш в собі його знайди.
Під куполом неба.
Поглянь!
Хмари, як великі кити,
Пливуть так повільно.
І я вірю, ти досягнеш мети,
Твоя душа вільна.
Під куполом неба.
Кожен сам будує своє щастя
І вирішує що в нім.
Під куполом неба.
Запитай якої трясці,
Знов гориш наче в вогні.
Під куполом неба.
Поглянь!
Хмари, як великі кити,
Пливуть так повільно.
І я вірю ти досягнеш мети!
Твоя душа вільна.
Під куполом неба.
Руки до гори простягни,
Відкрий своє серце.
Під куполом неба.
Всю красу навколо вбери,
Частина тебе це.
18
8
731
Не співаю рок
Я за столом одна
І п'ю до дна.
Я мала із тобою
сюди прийти.
І з нас ніхто не скаже:
чия вина?
Як можна до такого
все довести.
Не співаю рок-рок-рок
В моїм серці ток-ток-ток
Не хотіла йти-ти-ти
Думала там ти.
Я молода й тендітна,
чарівна.
Завжди тобі привітна—
тепер одна.
Нащо знову розквітла
в очах роса.
Я вірю доля світла.
Є теплий рай.
19
25
701
7/21
Як хочеться зламати стіни
Одним лиш вигуком і їх нема
Дарма
Зховаюся у купі пилу і
Шепотітиму чужі слова
Сама
Відрізала від себе половину
Чекала що колись прийде весна малá
Пригнічена зруйнована людина
І гірко так що то моя вина.
9
2
505
Про каву
В нас в житті багато кави:
Зранку й ввечорі- щодня,
А душа бажає свята,
Шлунок прагне холодця!
Намолов ти вчора зерен,
Турку ставиш на вогонь,
Живіт бурчить невесело:
Краще їсти сало й хрон!
Взяти шмат чорного хлібу,
Тонко різати сальце...
Аніж пити чорну смолу,
З'їжте ковбаси кільце!
20
8
1048
А чи знає вона
мамо, слухай, що розкажу
я зустрів дівчину одну
мамо, а чи знає вона
кращої од неї нема
мамо,тато, збираймо сватів
так буває раз у житті
лиш бровою вона повела
серце моє собі забрала
день і ніч тепер я не сплю
я кохаю одну лиш люблю
чорні брови руса коса,
не неси мені гарбуза.
мамо, слухай, що розкажу
я зустрів дівчину одну
мамо, а чи знає вона
кращої од неї нема
#УМ
16
4
608
Не співаю
Як в неволі у долонях, тая пташка б'ється,
Так і серденько у грудях давно не сміється.
Очі в небо позирають, та вже не злетіти.
Без кохання, знайте люди, важко в світі жити.
Зажурилась моя мати, - давно не співаю.
Все під ноги поглядаю, бо щастя не маю.
Та не бійся моя ненько, у долю я вірю!
Знайде милий сежиночку і мене зігріє.
14
2
3259
Не відпустить...
За вікном моїм весна.
Хмуре небо...
І кидає мене в жар
Лиш від тебе.
Голе дерево мені
в шибку стука:
- Скоро з'явиться листва.
Серце слухай!
- Не щебечуть більш пташки,
Ніде сісти...
Вітер в грудях завива
Не відпустить.
До речі, це вид із мого вікна.
9
0
773
Скучила
Ти — моє сонце й небо.
Ти — мої ясні зорі.
Коли іду до тебе,
стискаю серце у долоні.
Воно — лише для тебе
у грудях моїх б'ється,
кохає ніжно-ніжно,
з тобою лиш сміється.
Чекаю дні і ночі,
сумую за тобою.
Тому, що твої очі
роблять мене живою.
Хоч, зараз не зі мною
життя твоє минає.
В наших долонях зорі,
Що від кохання сяють.
19
8
758
Ди ва
Це так дивно:
Ти і я,
Ще дивніше -
Ми сім'я.
Та це - правда
Ти і я
Це насправді!
Ми- сім'я.
Тож ми знаєм
(Ти і я)
Що трапляються
Ди ва!
Такі різні
Ти і я
Й дуже схожі
Ми - сім'я!
11
1
830
Прийшов ранок
Прийшов ранок, світить сонце...
Я прокинулась, чи сплю?
Якось — дивно... якось — сумно...
І не знаю я: чому?
Серце — плаче. Сльози ллються.
Тремтять руки...
На вустах:
Одне слово. Один подих.
Один погляд. Один страх.
В пам'яті моїй застиг ти.
Нащо знову я тужу?
Пам'ять? — зачерствілі крихти!
Ріжуть очі день — по дню...
Біжать сльози; Тисне в грудях;
Тремтять губи...
В очах — страх:
Що забудеш... Не згадаєш...
Не заплачеш в своїх снах.
Знову пишу я послання:
Знай! Мені зовсім не жаль.
Не сказала; не кохала...
Ти — з отрутою грааль.
Образ, що у моїм серці —
це казки з дитячих мрій!
А життя додало перцю
І залишило там — біль.
Висихають сльози — сіллю;
В зранених наших серцях.
Ти — наче побитий міллю:
Весь в дірках, рваних рубцях.
Прийшов ранок світе сонце...
8
5
891
Обрывки
Сижу на кухне, потягивая чай
нервно.
Я успокоюсь и прийду к тебе,
наверно.
Ты снова шутишь, бросаю взгляд
гневно
И снова слезы и на пределе нервы.
А знаешь, раньше у Бога я просила силы,
Чтоб дальше двигаться, Чтоб нас не заносило,
А знаешь, я просила веры,
да, видимо, слишком не смело.
Теперь прошу тебя: укажи путь истинный,
но ты стоишь ко мне спиной.
Куда идти — не мыслю я.
18
7
836
