Не співаю рок

Марі Жаго

Я за столом одна І п'ю до дна. Я мала із тобою сюди прийти. І з нас ніхто не скаже: чия вина? Як можна до такого все довести. Не співаю рок-рок-рок В моїм серці ток-ток-ток Не хотіла йти-ти-ти Думала там ти. Я молода й тендітна, чарівна. Завжди тобі привітна— тепер одна. Нащо знову розквітла в очах роса. Я вірю доля світла. Є теплий рай.

2019-11-19 10:52:02

19

25

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (25)

Божевільний

@Марі Жаго на жаль, в саргербуці не можна відсилати аудіоповідомлення, тому...

Відповісти

2020-04-05 15:31:45

Подобається

Марі Жаго

@ Божевільний дати мій телеграм?

Відповісти

2020-04-05 15:55:25

Подобається

Божевільний

@Марі Жаго бажано

Відповісти

2020-04-05 16:10:12

Подобається

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

83

2

3612

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4618